Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“О сік берези у весняну пору!..”

О сік берези у весняну пору!
Як хмільно і пахуче він стіка:
Із щедрою рішучістю струмка,
Котрий ніколи не впаде у море.

Він зна свій час, своєї влади час…
І він спішить не втратити і миті,
І він біжить шумуючи, щоб нас
Устигнути на хвилю оп’янити.

Неначе юність, чарівна й легка
Його неперебродженість озонна,
Й ніхто йому за те не доріка,
Що він – не вічний, а лише сезонний.
Я пив його…
Але із плином літ
Я інший сік для себе зауважив,
Що виступає на корі, як піт,
По крапелці, натруджено і важко.

Він і духмяний, і прозорий він,
Збира в одну краплину цілу повінь,
Просмолений віками сік ялин –
Густий, як думка, і ясний, як промінь!

Він не вважа для себе тягарем,
Що не відразу стане янтарем:
Ялини гинуть. Помирають сосни.
А людям зостаються злитки сонця.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“О сік берези у весняну пору!..” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ