Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ШЕВЧЕНКО (Сонет)

Це – буремно випнуте вітрило,
Що човна нестримано жене.
Це – велике серце вогняне,
Що над степом сонцем засвітило.

Стомогутньо випростані крила,
Що між ними рокіт не засне.
Чудо ясне,- дивне і страшне:
Ожила земля й заговорила.

Клекотіння крови і вогню.
Громове – розвиднитися дню!
Встати дню із чорної безодні!

Спалах Крутів, Похід і Базар,
Гаряче розжеврене сьогодні
І майбутній праведний пожар.

Прага, 1936

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ШЕВЧЕНКО (Сонет) - СТЕФАНОВИЧ ОЛЕКСА