Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Собі я взяв до креда смолоскипа…”

Петрові Лаврову, донецькому козакові

Собі я взяв до креда смолоскипа,
Що світить ярко й темінь розганя,
І хиже зло випалює до пня,
Щоб не душила нас неволі скиба.

Яке ж подзвіння? Перемога? Схиба?
Міткий приціл чи спалах навмання?
Партійна мафія, вождів двірня,
Гунула в прах, зухвало ставши диба.

О, вірний людству, провідний вогню,
Недарма звавсь ти братом Прометея!
Твоїм прасимволом вели борню.

Жили віки наснагою твоєю.
Ти кривду ночі випікав упень,
Поки настав свободи світлий день.

Донецьке, 1 листопада 1991 р. (працюючи для референдуму); Едмонтон, 1 грудня 1991 р. (слухаючи по радіо його наслідки).


“Собі я взяв до креда смолоскипа…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)