Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КАРАВАНСЬКИЙ

Совісте вільного віку,
Вільною совістю стань!
Падають жертви без ліку –
Віра зростає з палань.

Зводить тайфун океанський
Гострі Москви пазурі, –
Йде Святослав Караванський,
Гнів провідної зорі!

Націє, зроджена з бою,
З горна важкого вогню,
Помста встає із тобою,
Кличе на борню!

Чуєте? З площі й колиби
Дух непокори зове.
Зваги живі смолоскипи
Щастя гартують нове.

1980

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


КАРАВАНСЬКИЙ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)