“Роздмухавши гнівні зорі…”
Роздмухавши гнівні зорі,
Біблійний гуде борвій.
О серце! В якому горі
Забутись душі моїй?
Світи – попелища храмів,
Народи – покутня мста.
Мій біль далину обрамив,
Як терен – чоло Христа.
І мружить вона, барвиста,
Зрадливу блакить очей,
Щоб сонце, помста Мефіста,
Пекло порохи Помпей.