Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“Вже в золоті лани, і вітер кличе зорі…”

Вже в золоті лани, і вітре кличе зорі
до себе в бур’яни пограти в “гулая”.
Вже змолотили хліб, і холодно надворі,
і холодно в саду. Та не самотній я.

Огонь твоїх очей задуманий і синій
невпинно, п’яно п’ю. Й ясніє кожну мить
проміння крізь вікно і тане на коліні
заголенім твоїм… а листя шелестить…

і стукаються в скло розвіяні краплини;
я ж чую, як кричать далекі журавлі
своє “курли, курли” одвічне і незмінне…
а місяць нахиливсь і спить біля колін.

І ось проснувся він, бліді цілує пальці,
кладе рожеву шаль на стегна золоті –
кохання тихий дар моїй маненькій Гальці,
її цілує знов, цілує і летить

на золоті лани, де вітер кличе зорі
до себе в бур’яни пограти в “гулая”.
Вже змолотили хліб, і холодно надворі,
і холодно в саду… Та не ревную я.

1923

“Вже в золоті лани, і вітер кличе зорі…” - СОСЮРА ВОЛОДИМИР