Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Даремно сняться золоті снопи…”



Даремно сняться золоті снопи
На незміренно-прадідному полі.
Куди втекли Шевченкові тополі
І де сховались тирсові степи?

Звелів Нептун: “Морями потопи
Таврійську даль, дерева гінкочолі!”
Мовчать могили на козацькім долі –
Ржавіють піки, вткнуті в черепи.

О судний дню! За ленінським законом,
Щезає все під прапором червоним –
Ні кіп, ні скирт на батьківських ланах.

Піднявши серп і молот, хитре гасло,
Ширяє царський двоголовий птах,
Аби колгоспна панщина не згасла.

Благодатне (поряд Гурівки), 1990.



“Даремно сняться золоті снопи…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)