Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Гей-гей, сонети! Самобутні, гнівні…”

Гей-гей, сонети! Самобутні, гнівні,
Документальні, деякі й слабі,
Та не хитливі, як човни в плавбі.
Пройтися б нам на січовому рівні!

По селах пустище. Не піють півні.
Стоять посохлі бур’яни в журбі.
Міста в димах. На лісовій габі
Не пощебечуть солов’ї поспівні.

Гай-гай, сонети! З Києва в Херсон,
До Запоріжжя мчав я, автохон,
Проклявши Кремль і сталінську епоху.

Бо це в розбоях, злочинах вона,
Голодомором, смертями жахна,
Всю Україну завела до льоху.

Херсон – Олешки, 1990.


“Гей-гей, сонети! Самобутні, гнівні…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)