Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Марно кликала, пуста, недбала…”

Марно кликала, пуста, недбала,
Де ж ти діла, розгубила гнів?
Для якого спокою приспала
Полум’яні пориви синів?

Це ж тебе талують буйні бурі,
Наче хмару, білу і легку;
Це ж тебе на обрії похмурі
Виганяють вихори в танку.

Доле, доле! Жаром непогасним
На путі, на стоптані терни,
Припади для радости нещасним
І жадану стріху поверни!

Та коли не зможешся – погана! –
Нас, бездомних, кинути в борню,
Хай тебе роз’ятрить вічна рана,
Вічна рана сорому й вогню!

І нехай тоді тебе з дороги
На палючій скелі край води,
Як прокляття, кинуте під ноги,
Приланцюжать люди назавжди!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Марно кликала, пуста, недбала…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)