03. ПОЛІЦАЙ
Від чекання знебулася,
Виглядала мати Йвася,
Щоб на степ успів.
В думці ганила дитину.
Раптом тупіт біля тину
Кінських копитів.
Зирк – аж вершник. Кінь гарцює.
Поліцейський репетує:
“Спиш… Хутчій сюди!
Де старий?”
“Він косить людям.”
“А пакет нести хто буде?!
Що ж… сама іди.
А малий?”
“Чогось у школі…”
“Ще в науку, – Злидні голі.
Я його знайду!”
І помчав. Здригнулось тіло,
Серце в неньки защемило,
Мабуть на біду.
Вершник стукає в ворота.
Вчитель повагом: “А хто там?”
“Десь сховавсь у вас
Син розсильного Вакули.
В стан пакети носить… Чули?”
“Тут хлоп’я Івась.
Ви не рвіть даремно голос”
“Хай хлопчак біжить у волость,
Там розкажуть все.
Той пакет віддасть старому,
А вже батько становому
Зараз віднесе.”
“Це дорослим, не хлоп’яті
Накажіть”
“Старці прокляті!
Нам іти за них?!”
“А дитині – не дозволю…”
“Так… Ви чините сваволю?!”
(Гурт дитячий стих).
Кінь ногою гріб і прискав.
“Хто ж тут старший ви чи пристав?
Марш, часу не гай
За пакетом, сучий сину,
Бо підставить батько спину
Під оцей нагай!
Вам – моя пересторога…”
Вороному дав остроги.
Й курява знялась.
А слідом за поліцаєм
Битим шляхом понад краєм
Біг малий Івась.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)