Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Ви чуєте, на вулиці – весна…”

Ви чуєте, на вулиці – весна!
Ранкові сурми звуть у високості
І млостю переповнені у снах
Старих дерев корякуваті кості.

Посіло, потемніло і облізло –
Що врочило безсмертя для зими,
Мов красень короп, місяць із-за лісу
Пливе в блакить, прогорнуту крильми.

І молоком струмить на плідний нерест,
Що у землі від літа причаївсь.
Хвилює світ лункий грачиний вереск
Під березневий клекіт ручаїв.

В природі лоскіт – вибийсь, проростай
Листками з бростей, проліском яскравим…
Над сірим снігом побілішав гай –
То знов березам віддане їх право.

Ви чуєте, на вулиці – весна!
Земля онови сонячної прагне
І бродить соком тепла і хмільна,
Як молода невистояна брага.

1967 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“Ви чуєте, на вулиці – весна…” - БАБІЙ СТЕПАН