Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Коли в космічний темряві погасне…”



Коли в космічній темряві погасне
Бодай одна замріяна зоря,
Згадаймо знов, чого вона згоря,
Чи хтось помер у зморище дочасне.

Не стало хлопця, що сльозами квасне?
Утратив Рух свого проводиря?
Чи, може, це гучного віршаря
Взяли опричники за слово красне?

Недарма з неба віщий зорепад
Маніфестує всі приземні смерті.
Чи й нам спішити в перезви парад?

Лукаві долі, в шатах чи обдерті,
Дарують вічність, кару й забуття,
Та не летять на пізнє каяття.

Одеса, 1990 – Луганське, 1991.



“Коли в космічний темряві погасне…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)