“Горить собі червоний глід в ярах…”

Related posts:

1. “Ластівко біля вікна…” Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець, Діток твоїх би […]...
2. “Шлюбна ніч… Червоний факел віхоли…” Шлюбна ніч… Червоний факел віхоли Горить на мідних електродах сосон. На світанку у людей під вікнами Скрипить земля, мов ясеновий […]...
3. “Десь затихають у ярах вітри…” Десь затихають у ярах вітри, І мерхнуть зорі за їдким туманом… А ти гори, а ти в мені гори, Аж […]...
4. “Горить вогонь в степу посеред ночі…” Горить вогонь в степу посеред ночі, Сидять при ньому тиша й самота. Одноманітно, на високій ноті, Прогув літак, і слухають […]...
5. І. “Довго спали вітри у ярах на припоні…” Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А. Блок Довго спали вітри у ярах на […]...
6. “Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі…” Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі. Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір… Так це було спочатку: ніч і зойки […]...
7. “Горить сосна – од низу до гори…” Горить сосна – од низу до гори. Горить сосна – червоно-чорна грива над лісом висить. Ой, і нещаслива ти, чорнобрива […]...
8. ЧЕРВОНИЙ МІСЯЦЬ Тут ходить місяць догори рогами, Як у моїм найкращім сні: Червоний місяць Гварані, Сторожить спокій кольорові брами Монастиря. Чернить статуї […]...
9. ЧЕРВОНИЙ АКОРД Тісніше – плече до плеча, хтось перший між нами почав. І зала грозою заграла, і спалахом нас освітив “Інтернаціоналу” пророчий […]...
10. ЧЕРВОНИЙ ЗАСПІВ І Риємо – риємо – риємо землю, неначе кроти; з кутів плазуємо зміями, сіємо – сіємо – сіємо буйні червоні […]...
11. “Зоря полинова горить…” Зоря полинова горить І осяває в дооколлі Порожні села, ниві голі, Бур’ян, що з вітром гомонить. Печаль і пустка – […]...
12. “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
13. “Дух народів горить…” Дух народів горить, дух народів – “мов жрець”. Тільки в нас як було: ті ж раби, ті ж підгінчі… О […]...
14. ГАЙДАМАКИ (Червоний бенкет) Задзвонили в усі дзвони По всій Україні; Закричали гайдамаки: “Гине шляхта, гине! Гине шляхта! погуляєм Та хмару нагрієм!” Зайнялася Смілянщина, […]...
15. СПОЛОХИ Вечір. Сухо. А десь блискавиці. Як черінь, жнивне поле пашить. Полохливі далекі зірниці – Кінь червоний по полю біжить. А […]...
16. МАК І КІТ Та ще змалечку-змалку, З-за маленьких часів Біля білого ранку Мак червоний розцвів. Чорні вуса котячі У старого кота. Чорні вуса […]...
17. “Ти зброєю світ собі в ноги послав…” Ти зброєю світ собі в ноги послав, Забувши в гордині без міри: Хто руку оружно підняв на іслам, – Вважай, […]...
18. “Жабиний хор не дасть собі спокою…” Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять – гудуть: Не комишем вони, не осокою, – Позаростали струнами, […]...
19. ТКАЧ Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав; То ж мій спочинок; теперочки знову Берди направив, нитки […]...
20. “Ми матері собі не вибираєм…” Ми матері собі не вибираєм – Стареньку, вбогу маєш берегти. На землях тих, які вважають раєм, Прийти у світ чомусь […]...
21. “Гадав собі: забудешся мені “ Гадав собі: забудешся мені – Хай тільки згаснуть літа пломені! Підуть дощі садами сновигати й навчать мене, як жить і […]...
22. “Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...
23. ПЕРЕДЗИМ’Я За журавлиними ключами посиротіла далина. Відходить листопад… За лісом зима вітрило напина. Зашклилися, як затулились, тоненьким льодом у степах мілкі […]...
24. “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки […]...
25. НЕЗАБУТНЄ Щемливим спогадом вернусь До батьківської хати. Там сад до ганку пригорувсь, Живі ще батько-мати. Там груша при вікні стара І […]...
26. “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
27. НЕСТОР МАХНО І Не крик гайвороння, не клекіт шулік – Лунає ланами отаманів клик. Дуднить Приозів’я, і Гумань гуде – Отаман зухвалу […]...
28. ЗАКЛИК! Годі спати! – Всі із хати: пишне свято навкруги. В мрійно-синіх далечінях хвилі-співи, переспіви, хвилі і луги. Годі спати! Всі […]...
29. ДІТИ Вночі почувся крик: “Горить! Горить!” На поклик вибігли батьки і діти. Батьки спинились. То сусід горить. А до вогню помчали […]...
30. Самійло Немирич, авантурник, посаджений за гвалт у вежу, самому собі вчора був ти герой одягався у плащ їздив кіньми і саньми співав пияцьки нині сівши у вежу ридай пропащ згвалтувавши […]...
31. НЕСКІНЧЕНИЙ МАЛЮНОК На шибках – зимових мережок зірчасто-білий візерунок. Червоним одсвітом пожеж горить нескінчений малюнок. 1920. ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ. 1925, ч. 11-12, с. […]...
32. “Сестри біля яблуні в саду…” Сестри біля яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та […]...
33. ЮРКОВІ, САМОМУ СОБІ Й ВІКТОРОВІ. САМЕ В ТАКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ Сорокаріччя дихає в обличчя. – Кому – кричить – на той бік, у заріччя? – Веселий перевізник Харитон. А ми […]...
34. “Затям собі на віки вічні…” Затям собі на віки вічні, – Навіки в собі загублю, На березні свої і січні, На тихі тиші і на […]...
35. “Такий похмурий вечір нині…” Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер з півночі шумить. А потім […]...
36. АНАЛОГІЯ Туман над морем зіллявся з хвилею Зіллявся з хмарою що угорі І в плесках-стогонах млою застиглою Алегрить в скелю – […]...
37. “Десь опвночі раптом присниться…” Десь опівночі раптом присниться Сивій яблуні юна жар-птиця, Що з край світу до неї літала І в любові навік присягала. […]...
38. Л Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насаджу. Посиджу я і походжу В своїй маленькій благодаті. Та в одині-самотині В садочку буду […]...
39. ІЗ ПОЕМИ “СМЕРТЬ ФРАНКА” Гадюкою звиваєтья дорога… Куди, куди біжить дорога ця? Каміння, глід, жар, згага і знемога… Немає їй ні краю, ні кінця… […]...
40. “Рябко, і дощ, і з вітром цвіт…” Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з Богом, І пізній розум з ранніх літ, І […]...