“Зоря полинова горить…” - ЛУКІВ МИКОЛА

Зоря полинова горить
І осяває в дооколлі
Порожні села, ниві голі,
Бур’ян, що з вітром гомонить.

Печаль і пустка – на віки.
Мов сльози, роси серебіють.
І страшно, хижо, дико виють
В безлюдній Прип’яті вовки.

“Зоря полинова горить…”