Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СТОЯВ ШЕВЧЕНКО НАД НЕВОЮ

Мела зима над Петербургом.
З Адміралтейського шпиля
Зривалась буря, і земля
Гула, як дзвін… З постійним другом,
З своєю думою-журбою,
Стояв Шевченко над Невою.

У позолоченій кареті
Панок проїхав. Кінь з Петром
Під неба зхмареним шатром…
Про що ти думаєш, поете?
Бив барабан. О чорна туга
Муштрованого Петербурга!

Бив барабан. Під марш солдатський
Когось прогонили крізь стрій…
Яка наруга! Це ж по всій
Росії так, як на Сенатській, –
Ганьбив шпіцрутен людську гідність,
І нікуди від нього дітись.

Бив барабан (як в Косаралі!).
Здригнувся. Тінь кругом лягла
Від двоголового орла.
Два дзьоби шарпали-клювали
Тебе, народе-Прометею…
Зривалась буря над землею.

Він чув її гарячий подих,
І думу-меч гострив, і зір,
І йшов, і кликав до сокир,
Всім миром гострених, народних:
– Не ждіть, не прийде воля з неба –
Мечем ту волю брати треба!

Мела зима… Глибоким снігом
Вкривала землю і серця…
Жандарм з’явився. Звідки ця
В Шевченка тінь ганебна слідом?
Невже не можна й над рікою
Побути із самим собою?

Гула земля, в граніт закута,
Мов хвиля буйної Неви…
Виходь на берег, хвиле, рви,
Трощи самодержавні пута!

З своєю думою важкою
Стояв Шевченко над Невою…

Київ, 1938

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

СТОЯВ ШЕВЧЕНКО НАД НЕВОЮ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ