Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







З Максиміліана Волошина СОНЕТ

Стемнілим золотом і жовчою напоїв
Вечірній час горби. У млі червоно-бурій
Жмути кошлатих трав, мов у звірячій шкурі,
В огні – чагарники, в металі – вод розлив.

А брили голих скель, громаддя валунів
Таяться в присмерку, як видива похмурі.
Он – ніби профілі якихось дивних фурій,
Он – лапи-обриси, он – щелепи вовків.

Глянь – пагорб ребрами похитує з зусиллям…
Чий зігнутий хребет поріс, мов шерстю, зіллям?
Хто в цих місцях живе – потвора чи титан?

Тут душно… Вирваться б у простір на свободу!
Там дише стомлено безмежжям Океан
І віє запахом прогнилих трав і льоду.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


З Максиміліана Волошина СОНЕТ - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ