Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Підкрадається тихо старість…”

Підкрадається тихо старість,
Хитромудра яга-злодюга,
Погойдавши безсмертя парість,
Поманивши: “Замовкне туга!

І ти зайдеш у храм високий,
Де немає ні зла, ні лиха,
Де прадавній панує спокій,
Повіваючи гойно стиха”.

Вічна звабо! Стара Пандора
Не провчила тебе довкола.
Повна доль вікова комора,
Та пустіють без лаврів чола.

Ті, що буйно цвіли, – зів’яли,
Що злітали – давно змарніли…
Зловорожий борвій потали
Сатаніє, від злости білий.

І навис невідклично мітом
Незбагненний Фортуни вирок:
Переповнено перецвітом
Перемоги бутних мандрівок.

Та нутрує гінка, як завше,
Невгамовна погоня крови.
Всі наруги навал здолавши,
Світ стоїть, як стояв, здоровий.

1992

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Підкрадається тихо старість…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
«