“Багато бардів скрашують буття…”

Related posts:

1. “Багато акордів на струнах моїх…” Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю […]...
2. “Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...
3. ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. […]...
4. “О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...
5. ЗВУКИ РІДНІ Синь бездонна, ще й грозою прополоскана. Дзвони, дзвони, гул – рікою… …з підголосками. Тільки-тільки-но озветься дзвін церковний, будить щем солодкий […]...
6. “Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...
7. “Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...
8. ТАК БАГАТО БУЛО НЕВИДИМИХ РЕЧЕЙ Так багато було невидимих речей Без мікро – чи без телескопа, Існували вони лиш у сфері ідей І в казках […]...
9. “Багато в мене фотографій давніх…” Пам’яті Володимира Затуливітра Багато в мене фотографій давніх, Де подруги мої в далекі дні Не мали ще по жодному виданню, […]...
10. “Як багато книг про вік планети…” Як багато книг про вік планети Маємо, братове, а проте Ще про неї не знайшли поети В серці Слово правди […]...
11. ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся […]...
12. “ТАМ, ДЕ ГОРА ЧОРНА, СУМНА” Не раз в душі моїй снуються Старої пісні тихі звуки; Кімната, смерк, скрізь тіні в’ються, Сум надвечірньої години, Поруч рояля […]...
13. “1. хай переллється із…” хай переллється із дерев на землю як моє волосся зелень як густе зелене тісто у глибоку діжу вечора бо я […]...
14. “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь…” Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь в талих водах, на скибах рахманних. Був і степом, і полем колись, величався життям дерев’яним. […]...
15. ПЕРЕБЕРУ, НЕМОВ НАМИСТО Переберу, немов намисто, Ці дні, веселі і сумні. Перефарбую чорне листя – Зазеленію при вікні. Ці дні, гіркі, немов отрута, […]...
16. “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
17. РОЖЕВІ РУКИ Рожеві руки черпали обличчя, виганяли чорні птиці із вечора, відломлювали груди від крісел і скель, подібних до власних родин, стирали […]...
18. ЗЕЛЕНЯК ПТАХ КЛЕЧАЛЬНОЇ НЕДІЛІ Зеленяче, зеленяче, ти – пташка зеленого кольору, ти – найзеленіша пташка від усіх зелених пташок, ти зеленим забарвленням свого пір’я […]...
19. ПРАВООБОРОНЦІ Газдівський сину з томиком Франка, Зростав ти беркутом на Підкарпатті. Твоя, Павличку, кована в багатті, Гряде постава, мудра і струнка. […]...
20. “Мене обіймають зловісні…” Мене обіймають зловісні, Ненатлі рамена зими. Невже недокінченій пісні Злягти, не змахнувши крильми? Навкруг несвідоме холодне Мовчанням, як фатум, лягло. […]...
21. БАЗАРУ ПРОПОВІДНИК Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. […]...
22. “Ми здавна прагнем пориву й краси…” Ми здавна прагнем пориву й краси, Звитяги слова, роздумів і діла; Даруєм людям гойні голоси, Щоб горда звага в серці […]...
23. ОСІНЬ Жовтими думками пахне осінь, як листки, летять з дерев пісні: йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі, жовті спомини […]...
24. ПРОЩЕННЯ. РОЗДУМ Залунав до вечірньої дзвін, Розливається дзвін малиновий І збирається люд на поклін, До вечірньої тихої мови. До покори, любові до […]...
25. ДО СОЛОВ’Я Страждає серце й душить німота Мої чуття, немов після отрути, Що спрагло випили сухі вуста. О як жадаю в Лету […]...
26. “Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...
27. “Малинове. Хрещато. Бузково.” Малинове. Хрещато. Бузково. У дитинстві, в дитячі роки. Я сиджу на порозі кленовім і годую пташок із руки. Прилетіли з […]...
28. ЧИСТИЙ ЧЕТВЕРГ И абіе пътель возгласи. Огні і теплий чад. З високих хор Лунає спів туги і безнадії. Навколо нас кати і […]...
29. ДОЛЯ ПОЕТА І Пісня в повітрі крильми тріпоче, В звуках роїться, В небо блакитне кинутись хоче, Наче орлиця. Чуються звуки сталі і […]...
30. ЕОЛ Дзвоне, дзвоне, тихо дзвоне Вільний, мрійний, тихий дзвін, В світлі, в вітрі, в небі тоне, Спів розносе І голосе. Хто […]...
31. “Зелена піна лісу молодого…” Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять […]...
32. ПІДМОВА Ні, ні, мамко, ні, ні, дівко, Я тобі не ворог; Не лякайся, моя галко, Не втікай од мене. Ходім вкупі […]...
33. “На весну вже пішло. Відлуння рідкувате…” На весну вже пішло. Відлуння рідкувате, проріджуючи слух, дощем намоклу вату, верталося назад, так низько, ледве й чути, і слідкома […]...
34. ТАЛАН Колись турботливо і строго казала матінка мені: – Гляди, аби тобі дорогу не перейшли упорожні… Мені шуміло в полі жито, […]...
35. “У Карлових Варах, в міжгір’ї крутому…” У Карлових Варах, в міжгір’ї крутому, Де можна рукою дістати до грому, Де б’ють з-під землі життєдайні джерела, – Там […]...
36. “Я хочу на озеро Світязь…” Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничих лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені […]...
37. “Взяв би я бандуpу…” Взяв би я бандуpу Та й загpав, що знав. Чеpез ту бандуpу1 Бандуpистом став. А все чеpез очi… Коли б […]...
38. “Хто де живе, а я – у неба дзвоні…” Хто де живе, а я – у неба дзвоні, мій. дім – це є вселенський неба дзвін! Я народивсь у […]...
39. ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ Мов келихи, повні вогню золотого, Палають дуби в голубій далині. Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого! Стояння скарбів пораховано дні. Вони […]...
40. МОСКВА Залізні потоки – по руслищах міста І смогом у небо здіймається рев, Ні птасі, ні пісні немає тут місця В […]...