ПРОЩЕННЯ. РОЗДУМ
Залунав до вечірньої дзвін,
Розливається дзвін малиновий
І збирається люд на поклін,
До вечірньої тихої мови.
До покори, любові до всіх:
До близьких і до ворога свого…
Тільки мій незамолений гріх –
Ворогів піднімати на сміх,
Не прощати із них ні одного,
Їх ненавдижу я від любові.
Розливається дзвін малиновий.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- ПРОЩЕННЯ Довго думаю про тих, що ображають словами мене… Довго думаю про тих, вчинки чиї ображають мене… Ближніми стали мені вороги… […]...
- ЗВУКИ РІДНІ Синь бездонна, ще й грозою прополоскана. Дзвони, дзвони, гул – рікою… …з підголосками. Тільки-тільки-но озветься дзвін церковний, будить щем солодкий […]...
- РОЗДУМ НА ГРАБНИКУ На нас дивляться тут з фотографій померлі. Дивляться, мов запитують… А запитувати, мабуть, є що: “Чи по правді живеш? – […]...
- ТАНЕЦЬ Ой кобзи рясно грали, Лунав веселий сміх, Мов звізди, очі сяли, Сріблистий танець біг, Сріблистий танець біг, А кобзи перестали […]...
- “Я сотворив тебе зі Слова…” Я сотворив тебе зі Слова, з пелюсток маку і роси, аби криниця яворова твоєї бралася яси. Я сотворив тебе з […]...
- 1. ПЕРШИЙ ДЕНЬ У одмінах усе мина, бо: а) зимові дні короткі, треба поспішати; б) чужий сміх забувається, коли його замінити своїм; в) […]...
- РОЗДУМ’Я Мене часто бере думка, Чи то так здається, Що, бува, заплаче радість, А лихо сміється! І як бачу сльози щастя […]...
- НОВОРІЧНИЙ РОЗДУМ Жадаю правди. Мучуся ночами, ловлю ранові зорі голубі. Себе у світі змерзлому вивчаю і скреслий світ шукаю у собі. Докопуюсь […]...
- ВАРЯЗЬКИЙ РОЗДУМ Є. Маланюкові Прославмо звагу предківських дідів, Земляче кровний, сотнику ярливий, Щоб знову грали громовисті зливи І знов нарід розкований радів! […]...
- ВЕЧІРНІЙ РОЗДУМ Останній промінь посковзнувсь по водах І згас. Пірнуло в Тихий океан Велике сонце – наче Магеланів Червонохресний, давній корабель. І […]...
- ВЕРЕСНЕВИЙ РОЗДУМ Снує серпанок вересень над містом, Ключі гусей у вирій подались, Жовто-гарячим і багряним листям Сипне нам скоро ранній падолист. Злиняла […]...
- ВЕЧІР У СТЕПУ Вже хмари бгаються в клубки червоні; Поля роси вечірньої жадають; Дзеленькає дзвоником поштар, і коні В долині куряви не підіймають. […]...
- ВІД ЛЮБОВІ Вам – любов моя, братове, Хліб і чарка на столі. Світ любові – рідній мові І всім сущим на землі. […]...
- МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК Я знов один. Покірно одгоріли далі. Й дарунок твій – малиновий платок круг шиї ліг. І в золотій печалі не […]...
- Я знаю силу слова Я знаю силу слова – воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака. Воно проміння швидше, в нім […]...
- “В зелених переспівах…” Євгену Гуцалові Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого […]...
- БУДЬ ЗО МНОЮ Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у […]...
- ЕОЛ Дзвоне, дзвоне, тихо дзвоне Вільний, мрійний, тихий дзвін, В світлі, в вітрі, в небі тоне, Спів розносе І голосе. Хто […]...
- “Як тішить очі перший сніг…” Як тішить очі перший сніг, Безжурний, лагідний, мов сміх Дівчати перед шлюбом, – І як його ми любим! Та як […]...
- ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...
- НАД ТИХИМ ПЛЕСОМ Багряний промінь впав на берег І в лозах виплів ятері. Табун човнів золотоперих Пливе з вечірньої зорі. Човни та пристань […]...
- ПАМ’ЯТІ АНАТОЛІЯ ЛУПИНОСА Многостраждалець. Каторжник. Поет. І посмішка м’яка у бороді розкішний, Чиє судилось стило, як стилет (Двадцять три літа – за одного […]...
- “Не моя вина…” Не моя вина. А моя біда, Що літа спливли, Як вода. Не о тій порі І не в тім саду […]...
- Гарно на святі любові Гарно на святі любові. М’язи напнуто усі. Буйство безмовної мови в дикій печерній красі! Чудно на святі любові. Виск еротичного […]...
- “Живу й мандрую. Зорі пурпурові…” Живу й мандрую. Зорі пурпурові І нескінченність осяйних шляхів Ненатлим чаром чистої любові Благословляють мій сумирний спів. Пощо пусте, похопливе […]...
- НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
- МАЗЕПА XV Іще в Січі, о даль моя, Ховаючи таємні мрії, Йван зненавидив Палія За те, що він любив Росію. А скільки […]...
- КАКТУС Пахучу люльку білу кактус запалив. І як дим, чадний дух розливається (Хата ним напувається – з ночі голова як свинцем […]...
- МИ Чую кроки. Важкі чую кроки. Тяжкі чую стони. Он там чую стони. Не нам ці зітхання. Любіть своє, ви його […]...
- З ПОЛОНУ Згаса днина. Плакав дзвін, І промінь сонця блід, В село з далеких ген сторін Прибився інвалід. В душі незгоєній ніс […]...
- СОН “Я бачив дивний сон…” І. Франко Куми одесну і ошую. А шум! А гам! А шал! А шквал! А сміх […]...
- ЕПІТИМІЯ За що мене карає Бог, не знаю. Здогадуюсь, дияволу служив. Служив, але не пив ні коньяку, ні чаю, В братерстві […]...
- ЛІПЛЕННЯ МУЗИЧНИХ ГОРШКІВ Багато хто ще з давнини Горшки ліпив у тім селі. Перелітали на тини Великі витвори й малі: Макітри, глечики, горнята […]...
- ЖАЙВОРОНОК Я молодий, веселий птах, Лечу, як вітер в небесах, З пісень моїх все ллється сміх,- Весняний спів для всіх! Хай […]...
- ПАДАЮЧІ ЯНГОЛИ Всі мудрощі і всі знання найвищі Ховаються й зникають у кущах, Що пишно так ростуть на кладовищі, Де мармур тріснув, […]...
- З ОДНОГО ДЕРЕВА З одного дерева хлібна лопата й хрест, З одного дерева труна й колиска, Одна природа та інший долі жест І […]...
- ДРАМАТУРГІЯ Я пережив наш життєдайний гріх, ту нашу гру, квітневу та осінню. А ти приходиш і відходиш тінню, неначе лицедії снів […]...
- “Я вірую в чуда. Вірую…” Я вірую в чуда. Вірую, Що виприснула вода В Мамартині зо скелі, Що снігом Діва Пречиста покрила Горб Санта Марія […]...
- ЯКБИ ЗНАТИ Якби знати той сміх, що ранить, гей мечом, І наповнює душу грозою, Я зайшов би ся весь сатанічним сміхом І […]...
- ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...