Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ТАЛАН

Колись турботливо і строго
казала матінка мені:
– Гляди, аби тобі дорогу
не перейшли упорожні…

Мені шуміло в полі жито,
співала доля молода.
І на стежину золотисту
щасливо хлюпала вода.

За обрій кликала стежина,
вона у шлях переросла.
Світами ніс я порошини
з доріг подільського села.

І ось додому повернувся,
літам далеким навздогін.
У сивій хусточці матуся
несла відерце, наче дзвін.

І стала ненька на розпутті
у чарах літнього тепла.
Мені дорогу призабуту
упорожні
не перейшла.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ТАЛАН - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО