ПОРЕНЕСАНСОВЕ

Related posts:

1. ГОМІН Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. Станьмо, хлопці, при […]...
2. “Брунатний захід…” Брунатний захід Дзвенить, як мідь, І б’ється пахіт У небозвідь. Полощуть ниви Небесний пруг. Рвачкий, щасливий Безкрай навкруг! Спинись, мандрівче, […]...
3. ЗЕЛЕН КЛЕН ОБНОВИВСЯ Зелен клен обновився Молодою корою. Ой упився я, впився Хмільною порою Чорнобривим сміхом, Серденьку на втіху. І твоїм диханням, І […]...
4. ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя І я дивлюсь на вижовклі листки, Що і черленним дивом налилися, І марнозлотицею […]...
5. ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя, Дивлюсь і я на вижовклі листки. Чи то черленим дивом налилися – Чи […]...
6. ПОГОНЯ То вже тікає не косуля, – то свище між дерев рогатий вітер. А смерть слідом петляє на чотирьох тремтливих ніжках […]...
7. МІЙ СПІВ Дивуєшся, чому мій спів Не той, що був колись. Дивися! Сльози ріками По краю розлились. Сторощені гаї, ліси, Замовкли солов’ї, […]...
8. “Скажіть, братове, як вам тут, в Москві…” Скажіть, братове, як вам тут, в Москві? – В цім потопті, немовкнучому гулі, – І ви, що нині творите живі, […]...
9. ШКІЦ ВЕСНИ Гомін, гомін.. Аж у березні – начало. Забалакало травою попід схилами. Закурликало з-під сонця, заячало. Протоптало ті стежини, де ходили […]...
10. НА СХОДАХ А клен горів. І я горіла. Я вся була Як свічка біла. Палив той клен Осінню вроду І я пила […]...
11. “Я знаю, розправить крила…” Я знаю, розправить крила Небес голуба фіяла, І буде дзвеніти сила, Як юність моя буяла. І буде п’яніти в щасті […]...
12. Де часи атенців де часи атенців що в незвичних костюмах і масках вітали ефебів з містерій вуличною забавою? де часи карнавалу перед суворим […]...
13. “Перевороти, потрясіння..” Іванові Чижу Перевороти, потрясіння, Важкі часи, гіркі роки. Руйнація і запустіння, Нові пани і жебраки. Податки, банки, дивіденти, Повії, блазні, […]...
14. МОНОЛОГ ПЕРЕД ШАБЛЕЮ. ( З поеми “Мазепа”) Колись ти косила в боях татарву І ляха стинала в двобої. З тобою, відрадо, я в думах живу І сум […]...
15. “Коли в Танжирі піють півні…” Коли в Танжирі піють півні, Іржуть кобили в Тетуані, Я чую співи боговірні У марокканському тумані. Мені ввижаються далекі Херсонські […]...
16. ЖИВІ СМОЛОСКИПИ І Як правди потужний спалах, Посвяти невгасний дух, Палає незборний Палах, Клекоче вогнем Дідух. Нехай не поймає скруха Над нами […]...
17. НАЧАЛО ОСЕНИ Старухи, сидя у ворот, Хлебали щи тумана, гари. Тут, торопяся на завод, Шел переулком пролетарий. Не быв задетым центром О, […]...
18. СУПОКІЙ Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник […]...
19. Дощ Парило. Нахмарило. Нахмурились дуби. Замовкли голуби. І смугою рясною З раптовою грозою Полився шумно синій дощ На довгу скаргу жовтих […]...
20. “Коли з’явилась лая псів…” Коли з’явилась лая псів і забрехала, між ними ти своє посів. Душа сховала свої обгризені часи в старі бесаги, а […]...
21. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...
22. МАНДРІВКА В ЧОРНУ НІЧ Між скибами застиглих вечорів замовкли люди. Ридають в темряву жінки, без лон, без немовлят. І нерухоміють в устах слова, бубнявіє […]...
23. ДОРОШЕНКО Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. […]...
24. “Дививсь козак на профіль амазонки…” Дививсь козак на профіль амазонки І примовляв до чистої краси: “Волає дух, а захват навкоси Цілує спрагло тільції всі члонки. […]...
25. ПАМ’ЯТІ БАТЬКА Прощай навіки, батьку, і прости, Не часто я писав тобі листи, За суєтою невідкладних справ До тебе в гості рідко […]...
26. ПОКИНУТА ХАТА Моєму батькові – на спомин душі Замкнулось коло, і розлилися в ньому білі соколи. – Померлий відійшов у сяйво. Проступають […]...
27. “Навік запам’ятаю дні…” Навік запам’ятаю дні, Сиротні, зболені, жахні, Коли на пні вмирало жито. Тоді моє дитинство вбито. Червоні птахи – віхті стріли, […]...
28. “Гримлять протести. В золотих погонах…” Гримлять протести. В золотих погонах Зухвала, схудла на малім пайку, Гартує скаргу, вперту й гомінку, Офіцерня, маршуючи в колонах. Пивні […]...
29. ПРОХІД Утікаю від самотніх стін у юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, що із нею […]...
30. “Називаємо вогнем невогонь…” Називаємо вогнем невогонь тішимося тим щоденно молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник але помиляємося […]...
31. МАТИ Одцвіли волошки у липні, А у серпні скінчились жнива. Скоро осінь. Та дні ще блакитні, Смаглий льотчик ромашку зрива… Смаглий […]...
32. ІРЖА ЧАСУ Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не […]...
33. СПОГД ПРО ВТРАЧЕНЕ “Христос воскрес” – нам провіщав уперше Священник в невеличкому селі, І повнило одне з найбільших звершень Нас радістю, піднесеністю слів. […]...
34. СЕРЕД ЛІСІВ Долівка вистелена зіллям, Дубові стіни, рушники. У вікнах клен полоще гілля, І сосни стукають в шибки. А на світанку – […]...
35. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
36. “Не замела слідів ні заметіль, ні віхола…” “Промайнуло, промайнуло, Замела вишнева заметіль сліди”. Микола Кравців Не замела слідів ні заметіль, ні віхола, І не пропав твій голос […]...
37. “Клен стоїть у мене при вікні…” Клен стоїть у мене при вікні. Ваблять зір його зелені шати. І до болю хочеться мені Стати кленом в тебе […]...
38. ГІРКА НІЧ Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси […]...
39. “Схилив я голову і йду поволі…” Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів […]...
40. ТРЕТЯ КОЛІЯ Цей київський потяг на колії третій притих. Відходять, відходять супутники літ молодих. Уламок імперій, невже я минулим живу? Тут колія […]...