“сплітаються пальці сплітаються очі і голови…”
сплітаються пальці сплітаються очі і голови
на стоптаний пляц виповзають картаті слова
а ми залишаємось голими голими голими
ключиця сідниця коліно кулак голова
ховаємо очі за висхлими бляклими плівками
ховаємо в жмені маленьких драглистих синів
а ви не приходите згорблений відчаєм лікарю
лиш тихе тремтіння повільно повзе по струні
проколює сонце дротинами променів гострими
понуре терпіння обмацує зором далінь
а ви мовчите ув останньому відчаї,
господи
в самотньому небі вас нікому зняти з петлі…
(2 votes, average: 4,00 out of 5)Related posts:
- СОНЦЕ ПІД ГОЛОВИ Підпалимо небо – і кинемо душі в повітря! В степах розгнуздаєм сліпого коня. …Клекоче огонь нам – навіки повірте! Співає […]...
- СТАРОВИННИЙ ПЕЙЗАЖ Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки […]...
- З-ПІД ЧЕРЕПА З-під черепа драглиста маса мозку, немов слимак несміливо обмацує незнаний грунт, висовує свої щупальця, здригається на кожний шелест, вчувається у […]...
- “Ще прокидатись до роботи не пора…” Ще прокидатись до роботи не пора… Та літній ранок розбудили смички бджіл, Торкаючи – струна по струні – Скрипку-квітник на […]...
- “Ну як би я міг без твоєї усмішки…” Ну як би я міг без твоєї усмішки? Не міг би я бачить ні трав колихання, ні погляду гір, ні […]...
- “Потонула в ромашці бджола…” Потонула в ромашці бджола, Потонула в житах перепілка. Серед цвіту садів і зела Розпускається сонце, мов квітка. Все буяє, радіє […]...
- ЧЕКАННЯ Ніколи не ждав я на тебе під вечір Так радісно, люба. Повір: так зоріють Напровесні скиби на сонце, що гріє. […]...
- АКВАРЕЛІ ДИТИНСТВА Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги лежать, на кігті похиливши зелену гриву шелюги. В пісок причалює пірога. Хтось варить юшку, дим […]...
- ОСІНЬ. ЛІС Скидає листя тихо ліс – М’яка постеля стелиться, Між білим холодом беріз Золотиться метелиця. Ще витинаються гриби З-під шерху сухозлотиці, […]...
- ТРИ 1 Помариш ще білолистям, щоб виросло білими персами, дівочі бедра облистило, щоби обпестило; помариш лопушим листям, щоб стегна зеленим розплавило, […]...
- “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
- “Повільно й тихо сонце сходить…” Повільно й тихо сонце сходить У повних золота степах, Неначе паска Великодня, – І цілий світ життям запах. І вже […]...
- “Ніч відходить, як море від берега…” Ніч відходить, як море від берега, А на дні залишаються трави і птиці, Залишається річка, оточена вербами, Залишаються сизі озера […]...
- ЛІНІЇ Лінії поземі, лінії доземі, Лінії прості, лінії криві Сплітаються вічно на Землі, Творять візерунки щораз то нові… Лінії, лінії, лінії… […]...
- ОРЛИНІ ОЧІ – ДНЯ ДНЯ Орлині очі – для дня, Совині очі – для ночі, Може, це справді бридня, А може, це очі пророчі, А […]...
- “ти повільно шукав їх лялькових осель…” Сергієві Пантюку Сергієві Пантюку ти повільно шукав їх лялькових осель поза межами лоскоту (ніч захмеліла), і до гречного тіла тулилось […]...
- ПОВІЛЬНО ЙДУ Повільно йду, розмірено крокую, Несу своє життя, мов бесаги жебрак, А серце все щемить, а думка все бунтує, Що все […]...
- “А ще тремтіння паростка і грім…” А ще тремтіння паростка і грім, А ще весна, хоч май в останніх числах, І я в своєму спалаху новім […]...
- ОСІННЯ МІСЯЧНА НІЧ Небеса гулкі й просторі, Літаки між хмар – як зорі. Пишно вбраний у багрянець Сад кружляє срібний танець. Гілля, листя, […]...
- СВІТЛО В моїм реєстрі всіх світів нема. Повигасали, бувши на обочі. Повільно всесвіт поглинає тьма, Іде над світлом перемога ночі. Як […]...
- ЛІЛЕЇ Як олеандер теплого села В юдейськім краю миртів та ірисів Цвіла Марія біло та рожево, З волоссям темним, як гречаний […]...
- СОНЕТ Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають […]...
- Червоні дими крови живлять сон орла червоні дими крови живлять сон орла на похиленій у зелень молитви голові Родогаста закляклим ляком чорного коня у чистому кроці […]...
- СОНЦЕ Нічого не пиши, коли всі люди сплять, І не катуй себе, бо в людські сновидіння Проб’ється біль твоїх страждань, саморозп’ять, […]...
- “Ах, узліссям іти фіялковим…” Ах, узліссям іти фіялковим, Припадать на коліно при луці, Чути тужне тремтіння тятиви, Доганять чорні стріли очима! ………………………………….. Далі бігти, […]...
- Цить! То не хвиля шумить Цить! То не хвиля шумить, Не ріка котить срібні хрусталі. То невпинно пливуть У невідому путь Людські сльози, терпіння, печалі....
- ВОРОЖІННЯ НА КУПАЛА темрява голосить голістю дівчини дзеркальністю трьох зірок із темного рота води за порогом привертання руки до тремтіння її тіла що […]...
- ВОРОЖІННЯ НА КУПАЛА темрява голосить голістю дівчини дзеркальністю трьох зірок з темного рота води за порогом привертання руки до тремтіння її тіла що […]...
- “Давно те небо одлетіло…” Давно те небо одлетіло, Криниць нема, що нас поїли. І чорний хліб, і сало біле Ми всмак із веснами поїли. […]...
- ПОЕЗОПІСНЯ Згрібайте жар руками голими хапайте хвилю світову степами вдаль біжіть розлогими шукайте казку там нову пливіть в човнах по морю […]...
- “Будні мої безтурботно течуть…” Будні мої безтурботно течуть, Наче пруги океану, Сосни довкола постелю тчуть Зайді-туману. Сонце золотить брунатні бори, Хмари мережать панелі. Зором […]...
- ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом […]...
- ЛЕЛЕКИ Скінчивши довгу путь, над рідним схилом Проплив повільно і спустивсь між віт. На давній клуні – скільки то вже літ! […]...
- Вітер вітер навздогад гортає твоє волосся так як вогонь сторінка за сторінкою повільно пожирає книгу і мені тоді дуже хочеться тебе […]...
- “Я поволі утверджуюсь в істині…” Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука. Ніби справді над небосхилами […]...
- Потворні дощ покора і спасіння потворні дощ покора і спасіння потворний сад де вигуки і зграї і самота що лузає насіння над тілом молодого самурая […]...
- УНІВЕРСИТЕТ ми послуговуємось мертвими мовами ходимо безпорадні серед астролябій реторт черепів з висоти земляного валу слухаємо дзвін миколая на брукованому подвір’ї […]...
- СПОРІДНЕНІСТЬ Небес високе будування на вінці обрію оперте – висока кришталева баня лункою тишею всещертна. У безголосому світанні спливало сонце так […]...
- “глиця з долоні повільно стирається потом…” глиця з долоні повільно стирається потом, крекче з корінням – як світ – іменами вперед. осінь приходить і тихо питається, […]...
- “і днище солов’я сповите в павутину…” і днище солов’я сповите в павутину і горло вітряка покинуте на вітер і день що не зійшов перегортати світом як […]...