Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Я знаю, розправить крила…”

Я знаю, розправить крила
Небес голуба фіяла,
І буде дзвеніти сила,
Як юність моя буяла.

І буде п’яніти в щасті
Наснага хмільної щерти,
Як сонця струмки гранчасті,
На груди землі простерті.

О, слухай, вчувай, мандрівче!
Надійде зневага зміна:
Буяння твоє поривче
Підкосить твої ж коліна.

І звабні безкрай-дороги,
Як мудрість верхів Синаю,
Стигматами з’ятрять ноги –
О, знаю, мандрівче, знаю, –

Огорне відчай, мов галич,
Просушать піски баклагу,
І дика безводна далеч
Запалить смертельну спрагу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“Я знаю, розправить крила…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
 »