Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПАЛИВОДА

У нього шия – хоч обіддя гни,
На ньому шкіра – не проходять кулі.
Коли, підпивши, він іде на гулі,
З ним жартувати – Боже борони!

Подме на ліс – рославі ясени
Ворушать віти, мертвим сном поснулі.
Струсне коня за грив’яні бурулі –
І гнеться кінь на мураву, пітний.

Готуй прославу, дорогий читачу!
Його столітню молодість гарячу
Минає старости полин гіркий.

Жартун гуляє, звівши заволоків,
З досади гасить кулями свічки
На півтораста від мушкета кроків.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

ПАЛИВОДА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)