Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ми ще всього Тичину не знаємо…”

Ми ще всього Тичину не знаємо,
Так багато його – в глибині.
Він ще довго за синь-небокраями
Відкриватися буде мені…

Він ще прийде не раз і розкаже нам,
Що вишумлює нова доба,
Він у вічному творчім відрядженні,
Де в поетів девіз: боротьба!

За пунктиром, штрихом, напівтонами
І за пульсом поетових жил
Розгадаємо серця законами
Таїну олівця і чорнил…

І рядок, і сторінка щоденника,
І Тичинин гіркий дим-димок
Ще колись приведуть академіка
До відкрить і титанів-думок.

Він нічого уже не напише нам…
День нових понароджує тем,
Та за справжніми бурями й тишами
Ще не раз до Тичини підем.

За літами, червоними датами –
Є початки, відсутній фінал.
Щоб долать путівець, припадатимем
До поетових братніх начал.

Перед світом його вікопомності, –
Чи римуєш, чи твориш без рим, –
Нам би в нього навчитися скромності,
А все інше здобути самим.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ми ще всього Тичину не знаємо…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР