Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







З ВІКНА

І. Дніпровському

Кінь око скажене криваво примружив, –
ударом трамваю хребет перебило…
Трамвай – на хвилину… і знову за діло
він далі летить невблаганно байдужий.

Хто чув, як кричать і ридають колеса,
коли переїздять горлянку чи ногу…
Так кінь одинокий харчанням і плеском
кричав невимовно до кінського бога.

В калюжі вишневій, густій од морозу,
лягали, зникали граційно сніжинки…
Кінь плакав… і мерзли, трусилися сльози
і от біля нього спинилася жінка.

Струнка і тривожна, в зеленім шоломі, –
од жалю рукою – з кобури нагана:
в заплакані очі – залізо і пломінь…
А в небі сніжинки хиталися п’яно…
А в небі: зоря розліпила плакати,
а мимо – з піснями колони з вокзалу…
Коня повезли. Тільки бачив крізь грати,
як теплу калюжу собака лизала.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


З ВІКНА - СОСЮРА ВОЛОДИМИР