“Я знов сьогодні археолог…”

Я знов сьогодні археолог.
Уранці в сивий степ прийшов.
На полині сіріє порох,
немов подертий в клоччя шовк.

Ген блима волошковим зблиском
прибляклий місяць-ятаган…
Минулого глуха колиска –
доісторичний цей курган.

На тім’я срібне полинове,
мабуть, і вік мене привів,
археологія любові,
археологія чуттів.

Лопату взявши, відкопаю
у степовій землі твердій
те, що ніколи не минає
і не мине в душі моїй.

І явиться у цьому світі,
щоб я зачаруватись зміг,
твій голос – мов ковильне світло,
і твій – немов ковильний – сміх.

Спасибі долі за дарунок –
його й віддячить не берусь:
гіркий ковильний поцілунок
твоїх гірких ковильних уст.

І доля не пошкодувала –
так як у неї й попросив:
твоїх очей ковильний спалах
та ще ковильний сплеск сльози…

В степу – в кургані полиновім –
відкрить для себе я зумів
археологію любові,
археологію чуттів…

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

XX. “Сьогодні…” Сьогодні, як гора чорна моя душа! Немов зі сну, не досягає твоїх вух мій голос! Лежу у тісній домовині, збитій […]...

“Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...

МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК Я знов один. Покірно одгоріли далі. Й дарунок твій – малиновий платок круг шиї ліг. І в золотій печалі не […]...

ВІД ЛЮБОВІ Вам – любов моя, братове, Хліб і чарка на столі. Світ любові – рідній мові І всім сущим на землі. […]...

СЬОГОДНІ У МЕНЕ СВЯТО Ніні Разінковій Сьогодні у мене свято – Лист я одержав твій! І знову горить багаття Любові моєї, надій. Одержать листа […]...

ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...

ЦИБУЛИНА Біля брами тюремної, мила, не плач – Не розтопиш сльозою цеглину… На Великдень мені передав наглядач Твій дарунок – просту […]...

“Твій голос – то слізна без слів…” Твій голос – то слізна без слів Молитва білих квітів, То тихий мелодійний спів Із зазірних засвітів… Твій голос – […]...

“Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...

“Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...

“А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...

І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ І знов доводиться ридати Над трупом вбитого бажання І в скорбнім серці будувати Терем для лютого страждання. Невже до скону […]...

“Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...

“Кому сьогодні не до первородства…” Кому сьогодні не до первородства, не де свідоцтва роду на землі? Як не крути, збуваються пророцтва: й погублені, й голублені, […]...

“Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...

Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...

“І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Я в тебе запитав…” Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо […]...

Твоє тіло твоє тіло розлилось морем по берегах моїх чуттів сп’янівши хвилями виплескує музику по прибережних камінцях потопаю ціла в твоїх водах […]...

ВІТРИ ЧАСУ Вітри часу шумітимуть твоїм волоссям, жінко, мелодію зелених вечорів і спілих літ. Ти пристрасно тулитимеш до лона спів сопілки, одкривши […]...

“Олю мила, хоч сьогодні…” Олю мила, хоч сьогодні Не столоч моїх порад ти: Цінні будуть, як ні одні, Їх я важу на карати, Їх […]...

“Я сьогодні погляди збираю…” Я сьогодні погляди збираю – карі, сині, темно-голубі – і неначе проліски зриваю, в пам’яті складаючи собі. Таємничий, радісний, святковий […]...

ОДНА ПІСНЯ В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх […]...

ВІДЛІТАЄ ДОЧКА Відлітає дочка чорноброва у засніжений вирій любові. Поспішає за покликом долі в тепле літо сім’ї молодої. Відлітає дочка на світанні […]...

“востаннє твій хворий на голову голос почути…” востаннє твій хворий на голову голос почути камінь з душі впаде – нема на чому триматись жаль що в твоїй […]...

СПОМИН – А ти пам’ятаєш… а ти пам’ятаєш мене… ще не сивого? А я ще тебе пам’ятаю, як ластівку з маю. […]...

“Уночі його вели на розстріл…” Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип, На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер […]...

“Щаслива Англіє! Прилюбно знати…” Щаслива Англіє! Прилюбно знати Твоїх земель смарагдовий розмай, Твоїх борів легенди, твій окрай, Де віє легіт, бризами багатий. Та я […]...

ПРИТЧА ПРО ВДЯЧНІСТЬ Подарував убогому багач З любові до похвальства постоли. До бідного, немов лайно до гач, Він приліпився: дякуй і хвали! Подякував […]...

“Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя…” Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя, Не дозволь у брехливість надуту вбирати сваволю, Дай тверде, і […]...

“Я принесла нещедру, обраяну жертву…” Я принесла нещедру, обкраяну жертву. Кому любий такий дарунок? Важко жити по-божому, З байдужих речей читати Його прозору волю. Ще […]...

ПАРАЛЕЛЬ Колись мій брат, раціоналіст – математик (прагматик) Посміявся із зачарування красою пейзажів: Що людина за вічними клопотами того дива і […]...

“і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...

РІДНА МОВА В щільник чуттів і розуму зоря Бджолою залітає; тихо Завісу смутку розкриває пісня: …Кру-кру, Заки море перелечу – Крилонька зітру… […]...

“Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце…” Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце, немов квазар між тисяч Андромед. У суголоссі жалібливих терцій враз зупинивсь його безумний лет. І я […]...

СЬОГОДНІ Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні смертельно смутний Бо люблю її коси […]...

“Нарядившись у квіти й любисток, весна веселилась…” Нарядившись у квіти й любисток, весна веселилась. Солов’єм щебетала, і маяли коси дощів. Семибарвна веселка у косах, мов бинда, світилась […]...

Сьогодні Вчора і завтра на моїм лиці і тільки нема сьогодні… І ходять навколо стола стільці такі самотні-самотні....

Related posts: