І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ

Related posts:

1. “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
2. ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...
3. “Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...
4. “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
5. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
6. “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
7. “Коби я міг, як тії білі квіти…” Коби я міг, як тії білі квіти, Що на твоїх чарівних грудях в’яли,- Коби я завжди міг при тобі мріти, […]...
8. СМІХ На вулиці – я чую крізь вікно – сміється жінка штучним сміхом. Мабуть їй сумно, але жінка хоче, щоб їй […]...
9. “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
10. “І знов обвугленими сірниками…” І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. […]...
11. “і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...
12. “І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...
13. 02. ПЕРШИЙ СНІГ Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. Навпростець […]...
14. “За все доводиться платити…” За все доводиться платити, Ніщо безслідно не мине. Життя у кожного одне, І гідно слід його прожити. Без помилок не […]...
15. “Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...
16. “Ліси у ряст убралися барвисто…” Ліси у ряст убралися барвисто, Дощами квітень рясно відшумів. Під молоді перегуки громів Зійшов на землю травень урочисто. Зело відчуло […]...
17. “Ріки знов увійшли в береги…” Ріки знов увійшли в береги, І у надрах борня заніміла. Молоді, повнокровні боги Ухопились земного кормила. Кожна справа – ясна […]...
18. ТЕРНИНА Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить […]...
19. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
20. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
21. “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
22. ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...
23. “Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...
24. “Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...
25. ЛІКИ МІСЯЦЯ Ці ліки місяця холодні і тонкі – Живий напій для безнадійно хворих. Дерева примерзають до ріки, А до гілок попримерзали […]...
26. СНІГОПАД Снігу, снігу по саме серце, по самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – на чорні очі, Тихі копита – по губах. […]...
27. ПОШУК А скрипачку підносили білі вітрила і несли в забуття, колисали так ніжно. Може, зараз вона нездоганно полине на вершину, якої […]...
28. “Я знов сьогодні археолог…” Я знов сьогодні археолог. Уранці в сивий степ прийшов. На полині сіріє порох, немов подертий в клоччя шовк. Ген блима […]...
29. “І смерть змаліла перед нею…” І смерть змаліла перед нею, А їй всього – сімнадцять літ. Два білі банти – мов лілеї, І чорні брови […]...
30. “Знов за тамбурним сизим димом…” Знов за тамбурним сизим димом, що вгорнув пеленою скло, мов ковчег, пропливає мимо невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, […]...
31. ПРЕЛЮДІЯ DES-DUR Гей, снилося мені село весною, Вінки садів, черемхи білі квіти, І кучеряві верби над водою, Шо в тихі хвилі затопили […]...
32. ПОВОРОТ Вернувся я, де вільхи й риби, де м’ята, іви, де квітчасті стіни; і знов цілую чорні скиби, припавши перед сонцем […]...
33. ТАНЕЦЬ На салі гамір, ритм кадрилля Колише сотню ніг до знуди, Стиск рук, і шепти, й жар похмілля Кипить життя, хвилюють […]...
34. “Знов вітри над землею, вітри…” Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим. Ширше […]...
35. ШИПІТСЬКІ БЕРЕЗИ – Се що за новітна знов гія? Та ж завтра, сину мій, – Ілія! Як з кліті ти кресак подам, […]...
36. “Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов…” Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов. Думати щось або думку гадати – краще. Власне, історія – вмочєння корогов […]...
37. БАВАРІЯ З ВІКОН ВАГОНА Від Праги до Парижа путь ішла Через Баварію – німецьку землю, Що завдала народам стільки зла, Хотіла погасити сонце Кремлю… […]...
38. Пливуть по небу білі отари пливуть по небу білі отари білі отари – ранні примари та до якої пливуть кошари? в небеснім плесі – білі […]...
39. “Ми підем, де трави похилі…” Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За […]...
40. ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...