АПОЛОГІЯ БОЛЮ

Related posts:

1. “До болю рідні краєвиди…” До болю рідні краєвиди, Красою випещений світ, Де задивлялася Рогніда На вересневий переліт. Кружляють птиці над могилами, Над рідним містом, […]...
2. АПОЛОГІЯ ЛИЦАРСТВА Там, де віками, за гірким туманом, де турбить вічність у Роландів ріг, любов була єдиним талісманом, а талісман ще звався […]...
3. “Заморожені хвилі болю…” Заморожені хвилі болю На посвятник тобі несу. Я єдниній тобі дозволю Дознавати страждань красу. Це мої потаємні думи З перехрестя […]...
4. “Не покидай мене, пекучий болю…” Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-марюко, […]...
5. ХВОРІЄ МІЙ НАРОД Тут не поможе ні настій ромашки, Ані міцний відвар із спориша… Хворіє мій народ. Давно і тяжко. Болить йому покручена […]...
6. “Село! І з болю серце захворіє…” Село! І з болю серце захворіє, Коли на тебе глянуть не здаля. В подвір’ї квилить вихудле маля, А піч, як […]...
7. “До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...
8. “Ідем, як по мінному полю…” Ідем, як по мінному полю, Або, як під мінним вогнем – Між вибухів, що вивергають Над ямами землю… А вибухи, […]...
9. КАЗКА Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – […]...
10. АПОЛОГІЯ БАЙДУЖОСТИ україно моя роззявлена ти радієш собі байдужа маєш десь сонцегасник адже він як і всі українець...
11. “Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...
12. УРИВОК РОЗМОВИ – Болить у грудях щось мені, Болить… – А як же ти хотів, Щоб так, безслідно, Проходило повз тебе Все, […]...
13. МРІЯ ПРО МОЛИТВУ Коли понад вишками грім прогримить, А з лісу запахне неприбране сіно – Я Бога благаю: дозволь хоч на мить Побачити […]...
14. “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
15. “Чомусь життя здається грою..” Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий […]...
16. ГОРОДУ МОРЯ ПУСТЬ БУДЕТ ХОРОША КАРАГАНДА, И МИНСК ХОРОШ И КИЕВ – Я НЕ СПОРЮ, НО ЛУЧШЕ ВСЕХ НА СВЕТЕ ГОРОДА, ГДЕ […]...
17. “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
18. “Єдина воля володіє світом…” Єдина воля володіє світом, Веде в майбутнє нас єдиний шлях, Ми умремо з єдиним заповітом В непереможних і міцних серцях. […]...
19. ЗОНА Душа болить пекельним болем За лісом, річкою і полем. Тут все жило, цвіло, буяло – І враз пустельно диким стало. […]...
20. “Я приходжу у гості…” Я приходжу у гості До старезного дерева ! розмовляю Як з прадідом – Доброго вечора, прадіду! Як ваше здоров’ячко? Чи […]...
21. “Гуде вітер вельми в полі!” Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс […]...
22. “Торкну рукою павутину…” Торкну рукою павутину і не порву – нехай пливе… Що в світі білому покину, а що мене переживе?.. Таж певне: […]...
23. ЙОКАСТА мій сину в болю я тебе народила і з болем тебе відцуралася щоб утекти від страшного пророцтва вирвати б очі […]...
24. ОСІННІЙ ПРОЛІСОК В осінню пору, наче навесні, Немов у казці, пролісок зустріла. І сколихнула душу всю мені Оця тендітна квітка сніжно-біла. Душа […]...
25. “Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...
26. БІЛЬ З лугів небесних, де я зорі пас, Вертаюся на рідну землю грішну, Де часом так незатишно й невтішно Сувора правда […]...
27. ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...
28. Я затерялась в тумане Я затерялась в тумане, Как маленькая звездочка В небе. Я затерялась в тумане, И нет до меня Никому дела. Но […]...
29. БРАТ МИЛОСЕРДЯ Прокопитили наїзники, орди, орави – Підкови дісталися історику й ковалю. Прихиліться до мене, по вибиті трави, – Кров свою переллю. […]...
30. ЇЇ КОСА Я розплітав її, товсту й важучу, На серця дні тамуючи биття. Поцілувавши, бавивсь, мов дитя, І відкидав на стан, як […]...
31. СПОГАД Сумне осіннє сіре пополуднє Нагадує мені одну хвилину З давно минулих молодечих літ… На небі хмари висіли ліниві, Ліси, повиті […]...
32. КІНЬ Мій кінь стояв на місячнім толоці, Дививсь на зорі й плакав. Ніч ясна Світилася в його печальнім оці, Світл ами […]...
33. “Глибокий жалю, невимовна мста…” Пам’яті спалених Доньки й Дружини Глибокий жалю, невимовна мста! Моя кровинко, одноденна доне! Куди втікати, як душа холоне, Як серця […]...
34. ТРИ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і […]...
35. УПЕРЕД Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений […]...
36. ОКТОСТИХ День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в […]...
37. КРАЇНІ ЧОРНОГО ЖИТТЯ ти гострим вітром врізуєшся в груди, ти білим болем ниєш у легенях. країно чорного життя, дорога круто кинулась в ногах […]...
38. “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...
39. ГРАКИ ВІДЛІТАЮТЬ Граки зимують десь на Україні. Вони в мордовське небо піднялись – І потемніло всюди. Чорні тіні На землю кинула холодна […]...
40. Поезія – не прапор і не жест Поезія – не прапор і не жест. Вона – ознака глибини культури. Поезія – це унікальний тест На витонченість духу […]...