“Ідем, як по мінному полю…”

Related posts:

1. СУМНІ ІДЕМ З п’ятном німих терпінь явились ми на світ, З чолом, заквітчаним в зів’ялий ранком цвіт, Життя прибрало нас в зір […]...
2. “Відчуєш смерть, що ходить за плечима…” Відчуєш смерть, що ходить за плечима, Як і очей холодних злосний лід. Вона щоденно поруч, хоч незримо Ступа за тобою […]...
3. ГЕТЬ НЕНАВИСНУ СОРОЧКУ Геть ненависну сорочку! Шовк – тут грубе полотнище! До грудей хай ближче груди І до серця – серця ближче! Геть […]...
4. Із збірки “СУМНІ ІДЕМ”УКРАЇНІ Що кривавих пісень Тобі в жертву не ніс, А беріг їх у серці на дні, Що вінків не сплітав з […]...
5. СКЕЛІ Обвітрені, обпалені, аж бурі, З рубцями шрамів на упертих спинах, Стоять віками в найлютіших бурях, Ні разу не упавши на […]...
6. “На білому снігу дуби на диво чорні” На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі […]...
7. CЕМАФОРИ На всю Вкраїну червона троянда… Нащадкам не побачить краси руїн. А в лісі банди. Залізні шляхи обійняли всю землю, мов […]...
8. “Ти мені – як примарна оаза…” Ти мені – як примарна оаза На пісках африканських пустель. Повертаюся – бурі екстаза! – До твоїх біловидних осель. До […]...
9. “Тепліше не в горах, де ближче до сонця…” Тепліше не в горах, де ближче до сонця, а в долах, де ближче планети ядро. Та квіти – людської душі […]...
10. ВОЄННІ ІДИЛІЇ І. Погоріла наша хата, погоріла, І стодола з вітром, з димом полетіла, Осталися на подвір’ю стіни голі, Ходить вітер по […]...
11. “Коли б я був холостяком…” Коли б я був холостяком, А ти була б ще дівчиною, – Пішли б над морем бережком Стежинкою невивченою. Пішли […]...
12. “Жовтих плям тривожне коло…” Жовтих плям тривожне коло, Слів байдужих кайдани. Може, сонце прохололо, А як ні, то поверни Не ясні дарунки травня, Не […]...
13. НЕДИТЯЧА ГРА Я мав колись одну розвагу: міну. За іграшку вона мені була. (Це потім я почув, що на дровітні не встиг […]...
14. АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...
15. “Жінка ця жагуча, нетутешня…” Жінка ця жагуча, нетутешня Поглядом, як спалахом душі, Обпікає тих необережних, Кого той вогонь приворожив. І, як ніч, – глибока […]...
16. ЖАХ Жа жах жовтий жаль замучив Ха хо хочеш ти втекти А чи знаєш як живучі Чорні гадини повзучі І пошарпані […]...
17. ОСІНЬ (ІІ) присмерком мовчання Бога розвидняєшся калиновий краю з холоду журавлиних голосів полеглих які відлітаючи у вирай над попелом тисячоліть не можуть […]...
18. ДО “БРОДІВ” – “Ой, мабуть, не гаразд Учинили ми, браття. Покладем для них наше завзяття – А за що? За ту безліч […]...
19. РЕВОЛЮЦІЯ І Вранці – променю весінній, вранці – зважно-молодий – на шпилі, на височіні з льоху темних приведи. Ось: повстали під’яремні, […]...
20. КАТЕРИНА Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до […]...
21. “Глибокий жалю, невимовна мста…” Пам’яті спалених Доньки й Дружини Глибокий жалю, невимовна мста! Моя кровинко, одноденна доне! Куди втікати, як душа холоне, Як серця […]...
22. “Великі дерева самотні…” Великі дерева самотні, Великі люди самотні. Я про це десь читав, Але я не згоден. Великим деревам ближче до сонця. […]...
23. “Поля синіють вечорами…” Поля синіють вечорами, Ріка говорить з берегами, І так таємно На небі білії намети Димлять: Вечеря вариться борам. Все ближче, […]...
24. “У вічність ідуть ветерани війни…” У вічність ідуть ветерани війни, між нас їх все менше і менше. Несуть заміновані болі вони, від ран у санбатах […]...
25. ПРОХІД Утікаю від самотніх стін у юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, що із нею […]...
26. “Десь ти ходиш, діво невпинна…” Десь ти ходиш, діво невпинна, Десь цвітуть огнями сліди. Нікарагуа… Мехіко… Хіна… І все ближче, ближче сюди! О, ти прийдеш, […]...
27. ХУДОЖНИК Кіндратові Швецю, односельчанові, московському художникові Росію збагачували українські таланти, Іскрилися їх діаманти в коронах у муз. Ми йдем Третьяковською, брате, […]...
28. ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
29. “Неначе птах з ключами журавлів…” Неначе птах з ключами журавлів, Нежданий спогад з півночі прилинув, Торкнувсь мені до серця – й на хвилину Зашерхлий біль […]...
30. “Вітер… вітер – розшарпане віття…” Вітер… вітер – розшарпане віття, В небі чорно – від хмар, вороння, Крутить листям по вулицях вітер Цього пізньо-осіннього дня. […]...
31. ЖІНКА Так, знаю я тебе, як ти себе не знаєш, Так, брала я тебе на руки ще малого, Дивилася на тебе, […]...
32. ТАЖ МАГАЛ Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]...
33. Allegro giocoso А по тисячі літ за мавпами, після смерті і після погонь, – воз’явився, як мамут, на наших мапах золотої ліхтарні […]...
34. МИ КОЛО ТЕБЕ Побачив я знов космонавта в кіно – Поповича з матір’ю в хаті. – А згадував Узин у небі, синок, А […]...
35. ДАРУНОК Де річка Німан крутить млин старий, Вогонь у кузні Йосипа горить. Не борода у коваля, а піч, А серце – […]...
36. “Ці привиди-міста… Як міражі…” Ці привиди-міста… Як міражі… Не бачимо – про них і забуваємо, Борги затисли і неплатежі, То в алкоголь запливши – […]...
37. Натюрморт як трамплін у намір (сонет) Тарілка. Семиколірна підлива. Поруч виделки – куля і приладдя Люмінесцентна – з дисків вся – колода, Що невимовне – на […]...
38. “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
39. ПРАПОРОНОСЦЯМ В тих, що прапор несуть – в тих і цілять найперше, Прапор правди нести – то найважча із доль, Де […]...
40. СЬОМЕ НЕБО Благословляю ті сліди, благословляю ті дороги, що привели мене сюди – в мистецтва зоряні чертоги! Тут сьоме небо, верх бажань, […]...