“Заморожені хвилі болю…”

Related posts:

1. АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...
2. “О небо! Змія відчаю…” О небо! Змія відчаю У мислях моїх засіла! На хресті світів конаю – Антея зникає сила. Земля – як гріховне […]...
3. “Село! І з болю серце захворіє…” Село! І з болю серце захворіє, Коли на тебе глянуть не здаля. В подвір’ї квилить вихудле маля, А піч, як […]...
4. ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...
5. “Не мчали хвилі над Москва-рікою…” Не мчали хвилі над Москва-рікою, – Точили душу сумніви юрмою. Не били хвилі в береги Дніпра, – На серце тиснула […]...
6. “Хвилі жита? Пісків потоки…” Хвилі жита? Пісків потоки? Спраглий промінь? Смеркання цвіт? Вічний Боже, який широкий, Дивно знаний твій білий світ! Збройних сварів вогонь […]...
7. “До болю рідні краєвиди…” До болю рідні краєвиди, Красою випещений світ, Де задивлялася Рогніда На вересневий переліт. Кружляють птиці над могилами, Над рідним містом, […]...
8. “Не покидай мене, пекучий болю…” Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-марюко, […]...
9. “Тільки далеко від тебе…” Тільки далеко від тебе Я твою близькість відчув, Тільки в журбі за тобою Я своє щастя знайшов. Чом не родився […]...
10. “По хліб шла дитина – трояндно!..” По хліб шла дитина – трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки – трояндно… Ні бога, ні чорта – на […]...
11. ХВИЛІ Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче […]...
12. “Чому з тобою ми не хвилі?..” Чому з тобою ми не хвилі? Удвох за руки ми б взялись І в край щасливий полетіли, Де ждала нас […]...
13. НЕСІТЬ МЕНЕ, ХВИЛІ Несіть мене, хвилі, у безвісти млаві, В якісь безконечні простори: На тихій пустелі, у морській синяві Загублю несплакане горе. Несіть […]...
14. “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
15. “Бувають хвилі – серце мліє…” Бувають хвилі – серце мліє І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. […]...
16. “Сріблом відсвічують Світязя хвилі…” Сріблом відсвічують Світязя хвилі, Плинуть вздовж берега лебеді білі, Мріють в заплавах рибальські човни, Світ повен світла і таїни. Сосни […]...
17. “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
18. ДОЧЦІ ТАМАРІ Тобі вісімнадцять сповняється літ, Усі у житті семафори – відкрито!.. Для тебе сьогодні й акації цвіт, І друзі тобі посилають […]...
19. “Я думаю, як і чиню…” Я думаю, як і чиню, Але скажи, хіба це горе, Якщо це горе неогорне В своїй сльозі я розчиню? Мій […]...
20. З ГОТФРІДА БЕННА Пошлю очам твоїм дрімоту, лишу цілунок на устах, я сам нестиму ніч, скорботу і все, що народилось в снах. Я […]...
21. СТРОКАТА (На побаченні з чоловіком) Прихилися мені на плече, Нездоланний, коханий муже! Може й візьмеш вогню, гаряче Розтинаючи тло байдуже. Знадовкола московська тюрма, Тристалітній поліп […]...
22. КАНАДСЬКИЙ СЛАВЕНЬ (Український різновид) Канадо, ти – наш дім, твоя земля До всіх синів, як мати, промовля. Палкі серця тобі несуть Любов і славну […]...
23. “Вечірня зоре, благодатна Ладо…” Вадимові Сварогові Вечірня зоре, благодатно Ладо! Світи на долю спізнену мою, Щоб я молитвою святково й радо Тобі в дубовому […]...
24. “Тугу мою, невтоленну скорботну…” Тугу мою, невтоленну скорботу, Не погасити риданням гучним. Знав я жалі, погамовні достоту, – Тугу мою не здолати нічим. Наче […]...
25. О, ЗВУКІВ ЧАРІВНИК! (акровірш) Біжать хвилини, дні, пливуть роки, Епохи, повні боротьби із гнітом. Титан-музика височить над світом. Хто він, цей геній, пристрасний, […]...
26. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
27. БУДІВЛЯ МАЙБУТНЬОГО Праця титанів, Зоряних сердець! Не перестане Їх вільний герць. Високо тоне В повітрі, мов птах; Хто ж тобі, доме, Виведе […]...
28. “Буйне ридання…” Буйне ридання – Пісня остання Чагарників: Вітер у свисті Пруття белисті Стрінув – як шків! Я полишаю, Повний відчаю, Голі […]...
29. ПАМ’ЯТІ МАТЕРІ Ти, що мене під серцем носила; Ти, що дала життя мені й крила; Мамо, журавко рідна моя, Жайвора виспів, трель […]...
30. “Я прийшов до тебе несподівано…” Я прийшов до тебе несподівано, Я від тебе несподівано піду. Найдорожча пісня – недоспівана, А найліпша – та, що не […]...
31. СЕЯТЕЛЯМ Сеятель знанья на ниву народную! Почву ты, что ли, находишь бесплодную, Худы ль твои семена? Робок ли сердцем ты? слаб […]...
32. ХОДІТЬ ДО МЕНЕ Ходіть до мене ви, прибиті горем, Нещасні діти праці і недолі, Яким розлився в серці смуток морем, А в чорні […]...
33. “Не плач, дитя моє кохане…” Не плач, дитя моє кохане: Привиддя злі – то тільки сни. Твоя печаль, як сніг, розтане Від перших подихів весни. […]...
34. “Тобі, що без геройства і без слави…” Тобі, що без геройства і без слави в покорі зустрічаєш кожен день, – тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, одхмарює […]...
35. РИТУАЛ Вода сама – і лябіринт, й арбітр, Який – світи – з долонь, як помідори. Свідомість – раптом – велетенські […]...
36. БУДІВНИЧІ (Апотеза) Сокира й молот, кайло і лопата. Веде стерно упевнена рука. Пружіться, мускули! Гінка й лапата, Дзвенить риштовань далеч гомінка. Щоб […]...
37. “Я вийму суворий жереб…” Я вийму суворий жереб Німого навік буття, І мій пересохлий череп Простору замкне виття. І кості мої мандрівні Зупинять похід […]...
38. “Горять свічки поляглим рушіям…” Горять свічки поляглим рушіям У Будапешті, Бухаресті й Празі. Немов колись, привабливий насназі, Струмить борцям величний тиміям. Чого ще треба […]...
39. “О труд хлібороба! Яка в тобі тайна…” О труд хлібороба! Яка в тобі тайна, Що глибоко так западає в душу? Гірка й солодка, та ще й життєдайна… […]...
40. БУРЯ Долго не сдавалась Любушка-соседка, Наконец шепнула: “Есть в саду беседка, Как темнее станет – понимаешь ты? ..” Ждал я, исстрадался, […]...