Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МРІЯ ПРО МОЛИТВУ

Коли понад вишками грім прогримить,
А з лісу запахне неприбране сіно –
Я Бога благаю: дозволь хоч на мить
Побачити рідну Вкраїну.

Дітей, що уранці до школи біжать;
Зерно, що хрустить на млиновому жорні;
Багаті жнива і скупу сіножать,
В городах кущі помідорні.

Вже стріх не побачу – є шиферний дах.
І стіни із цегли, і добрі ворота…
Чому ж так незатишно в наших садах?
Чому на обличчях скорбота?

Хоч є холодильник чи навіть авто,
Та в хаті неначе дожовують сварку.
Чому?..
Нам того не пояснить ніхто –
Лише запропонують чарку.

Відмовлюсь від чарки і вийду на лан –
Душа вимагає молитви і посту.
Засвітиться в небі прозорий туман –
І з нього сформується постать.

Породження Руського моря –
Жона.
Для котрої я обернусь на росинку.
Коралі з планет одягнула вона,
З Чумацького Шляху –
косинку.

Волосся за хмарами, боса нога
Торкає покривджене танками поле.
Від болю земного вона знемага,
Дитя пригортаючи голе.

Вслухаюсь у власного серця биття,
Пітного кашкета у пальцях тримаю.
О Нене! Візьми моє вбоге життя –
А більше нічого не маю.

26.ХІ.1979


МРІЯ ПРО МОЛИТВУ - РУДЕНКО МИКОЛА