Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Рости, мій сину…”

Рости, мій сину,
я тебе навчу
стару косу мантачити
і вдосвіта
з росою зорі
класти у покіс.
Мій сину,
знай –
науку цю колись
я перейняв од батька,
він – од діда,
а дід від прадіда…
Скажу по правді:
страх бере, що вмить
зі мною згасне,
як вогонь живий,
чуття землі –
наука всіх наук…
Рости, мій сину,
і нехай онук
працює на землі,
встає з росою.
Нехай комбайни
у його хлібах
шлях прокладають
вічною косою.


“Рости, мій сину…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО