Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МАЄСТАТ БУЛАВИ

У блиску звитяжної слави,
Як Фенікса подув живий,
Встає маєстат золотавий
Лункої в віках Булави.

Під нею змагалися вої,
Вітаючи владу берла.
Із надер землі січової
Для неї наснага текла.

О ви, що довіру забули!
Розкрийте глибинні чуття
Для сяйва, що знало минуле,
Що творче веде майбуття.

Воно – як могутня принада –
Виповнює борті сердець.
Гартована в думах відрада
Йому накладає вінець.

І никнуть миндальні примари,
І в лад благодатний, новий,
Над колотом чорної свари
Гряде маєстат Булави.

1951


МАЄСТАТ БУЛАВИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)