Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВЕРШНИК

Я змалку вчився бути на коні,
коли із батьком їздили на луки.
Та довго не давалася мені
сувора і знадлива ця наука.

Летів я у затятості німій.
зухвало смикав гриву кучеряву.
Косив червоні очі коник-змій –
і падав я у витоптані трави.

Я весь проймався болем та вогнем,
в очах темніло небо полудневе.
Мені бувало страшно під конем,
а ще страшніш бувало на коневі.

Та я хапав за гриву скакуна
і мчав супроти вітру через луки.
Не раз мені ще снилася вона –
сувора і знадлива ця наука.

Не раз бував я, друзі, під конем,
та вчився не боятися нічого.
Біжать літа. Ми досі не клянем,
нас кличе буйна радість перемоги.

Летімо, друзі, вдалеч навмання,
в полях іржуть вогненні коні-змії.
Ану, подайте білого коня!
Я вмить його укоськати зумію.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


ВЕРШНИК - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО