Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЗЕНІТ ВІКУ

Висить планета у зеніті року,
вишнево сяє червень за вікном.
Пульсує час, ущільнюються строки.
Стукоче рівно точний метроном.

Густа блакить веселкою підперта,
але киплять вітри у вишині.
Снігам назустріч котиться планета,
коротшають літа мої і дні.

Я слухаю: ще тихо бродить літо,
пшениця жовтий колос нагина.
Та щось немов здригнулось у зеніті
і холодом війнула далина.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


ЗЕНІТ ВІКУ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО