НЕРІВНИЙ ДВОБІЙ

Синок не знає страху,
мене одважно б’є…
Ми граємо у шахи
чи то в життя своє.

Ми погляди схрестили
в рішучості твердій.
Нерівні наші сили,
нещадний наш двобій.

Мій сину, бути грому!
А ти іще дитя,
тобі ще не відомо
нічого про життя.

Та сину не до мене –
він ходить навпрошки.
І падають даремно
слухняні пішаки.

І коні скачуть риссю,
у нетрі йдуть слони…
Мій сину, бережися,
фортеці борони!

Дарма!.. Туру надійну
у пальцях син стиска
і жертвує наївно
ферзя за пішака.

Азартом очі світять,
і входить син у роль.
Ступив у хитрі сіті
уже його король.

Мережкою рябою
пливуть поля навкіс.
І я у розпал бою
іду на компроміс.

Собі я ставлю пастку
з розпукою в очах…

Мій син іде в атаку.
Гряде останній шах!

Радіймо, сину, разом,
я сам іще дитя
і що таке поразка –
не знаю до пуття.

(3 votes, average: 3,33 out of 5)

“Цвіте барвінок, ряст цвіте…” Цвіте барвінок, ряст цвіте, І терен зацвітає. І соловей співа про те, Про що віки співає. Вслухаюсь у його пісні, […]...

“У вікні моїм – світло…” У вікні моїм – світло, За вікном моїм – сад. Наблукавсь я по світу Та й вернувся назад. Бачив я […]...

ПОЛИН Матусю, десь ти за імлою в життя вслухаєшся моє. І сивий докір наді мною тремтячу ниточку снує. Мій вік уже […]...

“Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...

ДВОБІЙ Пісок і галька. Пустище суворе. Стихії шал, і – мужності урок. Споконвіків штурмує скелі море, Але ті не відступають і […]...

ПЕРЕД СУДОМ Від кого у мене воно, Про се шкода в мене питати, І тіло, і дитя – моє; Доволі вам сю […]...

НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...

БАТЬКІВСЬКИЙ НАКАЗ Мій сину, бачу вже межу. Вона вимоглива і грізна. Сьогодні слова не скажу, а завтра буде пізно. Життєві істини прості, […]...

“Ой люлі, люлі, моя дитино…” Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени […]...

МАЙЖЕ ПЕРЕКЛАД З ПРОВАНСАЛЬСКОЇ Я лицар і поет, не схожий на ханигу. Я не служу чужому королю. У відблиску меча читаю древню книгу і […]...

КРІЛЬ І ЕРОЛЬ. За Гете Через ліси, через гори – Недоле моя! – Їде батько з своїм сином В неділю до дня. – Чого ж […]...

“Рости, мій сину…” Рости, мій сину, я тебе навчу стару косу мантачити і вдосвіта з росою зорі класти у покіс. Мій сину, знай […]...

СОН У ВЕЛИКДЕНЬ Сниться – тихо мама кличуть: “Сину, сину, я прийшла. Запроси мене на стрічу До святкового стола”. “Мамо, мамо, Вам у […]...

“Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...

ОБ’ЄМНЕ БАЧЕННЯ Осінній вечір. Синьо-синьо. Оцей пейзаж, оці хмарини… І не збагнеш одразу, де ти. Який тут вік? Яка планета? Цього не […]...

ЖИТІЄ ЧАСНИКА Похитується в грядці, як султан в осінній час увінчаний чалмою, – міністр-індус, вчарований собою, бо має гарні зуби й гарний […]...

“Що таке, мамо, Космач?” – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто […]...

СІК ЗЕМЛІ Пам’ятай, мій сину, жнивне поле. Не забудь, як ноги нам колола гостра, насторожена стерня, як нас юний серпень-серпеня, цей меткий […]...

ГОЛУБИМИ ОЧИМА Голубими очима Вдивляється в небо дитя – Голубими дорогами Одпливає, одходить життя. Десь нема вже високого саду, Що до мене […]...

ПІДПИС Синочок підпис виробляє – закучерявлений, та власний. Піди-но спробуй розгадати ці незбагенні викрутаси! Ці загадкові криптограми… Вони стискаються, пружинять, неначе […]...

МАКІЯВЕЛІВСЬКИЙ ПОЛУДЕНОК З АРХИПЕНКОМ Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон у гості не тільки до мене – нікого, одначе, не взяв у полон, […]...

“Павук снує невтомно сіті…” Павук снує невтомно сіті, Бджола нектар з квіток збирає. Усяк свою роботу має, Своє покликання у світі. І треба всім […]...

У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ В Софіївськім соборі скоморох На скрипці грає. Господи, я чую! Душа моя з далечини епох До мене йде. Я плачу […]...

З Генріха Гейне МОЇЙ МАТЕРІ Б. ГЕЙНЕ Я звик високо голову держати, Бо маю честь і мужність без догани; Хай сам король мені у вічі гляне, – […]...

“Смерть, як ловець, ладнає сіті…” Смерть, як ловець, ладнає сіті На все живе у білім світі. Не обійти їх, не минути, І мить між бути […]...

МАТИ На лавиці два коники. Два коники з сиру. Вставай – пора до школи йти, Сину. На лавиці стара мати. Кінь […]...

“Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...

А ВСЕ БУЛО… НІКОЛИ За життя матерів златоусти-поети вряди-годи навідують домівку, і то на хвильку: “Та скоріше, мамо! Нема ж коли: машина вже під […]...

Я уявляв собі смерть не такою я уявляв собі смерть не такою наївно вірив що нестямний оргазм страху рвучко жбурне мене поза межі болю а насправді […]...

Пливуть по небу білі отари пливуть по небу білі отари білі отари – ранні примари та до якої пливуть кошари? в небеснім плесі – білі […]...

ЮРІЙ У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже […]...

МІФ ПРЕДКОВІЧНОГО ЛІСУ Наді мною вітер горне хвилі нетрів лісових. Я в розмаї зелен-моря йду, неначе лісовик. Між тернищами густими пасма кіс перебира […]...

ПЕРЕВАЛ Рік іде. На шляхи і стежинки він ступає услід за людьми. І цокочуть секунди-сніжинки на дзвінкім циферблаті зими. Від снігів […]...

ЮРІЙ У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі списа. Вже […]...

Занепад Києва Умирає, гасне Київ, Сонце нашої землі, Не пливуть уже до його Ні човни, ні кораблі. Не пливуть Дніпром у море […]...

12. КАЛІЦТВО Піл дощаний замість ліжка. В ганчірки повита ніжка Йвася. Тихо плаче ненька: “Ох, синочку мій маленький, Муко ти моя. Винна […]...

“Не подарую, не прощу…” Не подарую, не прощу тобі нічого, душолове! У чистий храм живого слова тебе в чоботях не пущу. Лукавий демоне, страшна […]...

“Стрижі над річкою снують…” Стрижі над річкою снують, Рахманяться долини. Пливуть з минулого в майбуть Обвітрені хмарини. Пливуть вони понад усім, Що знали і […]...

XVIII. “Коли хочеш…” “Коли хочеш, я піду геть від тебе, та дозволь мені взяти з собою моє невинне, як немовля, щастя. Дозволь мені […]...

СНІГОПАД Снігу, снігу по саме серце, по самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – на чорні очі, Тихі копита – по губах. […]...

Related posts: