“Не подарую, не прощу…”

Related posts:

1. РЯДОК ЗАПОВІТУ Болить мене слово, пече під грудьми. Я словом ніколи не грався. У полум’ї думи зринає з пітьми суворе обличчя Тараса. […]...
2. ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...
3. “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
4. НАУКА У лісі, що грибами весь пропах, блукав я в сутінках імлистих. І враз пройняв мене смертельний страх, і затремтів я, […]...
5. “У вікні моїм – світло…” У вікні моїм – світло, За вікном моїм – сад. Наблукавсь я по світу Та й вернувся назад. Бачив я […]...
6. ЗРАДА Буває так не тільки у футболі, бува, себе непросто побороти. Тут можна проманутись мимоволі і гол забити у свої ворота. […]...
7. ПАСТЕЛІ I Пробіг зайчик. Дивиться – Світанок! Сидить, грається, Ромашкам очі розтулює. А на сході небо пахне. Півні чорний плащ ночі […]...
8. “Павук снує невтомно сіті…” Павук снує невтомно сіті, Бджола нектар з квіток збирає. Усяк свою роботу має, Своє покликання у світі. І треба всім […]...
9. АНГЛІЙСЬКА ЕПІТАФІЯ Зупинись, помолись, перехожий, за мене, На землі я прожив небагато-немало: Мав і ковти із срібла, і злото червоне, І дівча […]...
10. ПОДЯЧНА МОЛИТВА З ДОКОРОМ Ти не сотворив мене сліпим дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене горбатим дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене […]...
11. БЛАГАННЯ Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною – Воно вже вкрай […]...
12. НЕРІВНИЙ ДВОБІЙ Синок не знає страху, мене одважно б’є… Ми граємо у шахи чи то в життя своє. Ми погляди схрестили в […]...
13. НА ЗЛАМАНОМУ КЛАРНЕТІ Хай тобі сниться трубадур, Що в ніч, як місяць скрився, Під дому твого сірий мур Утомлений прибився. В його зіницях […]...
14. ЖЕНЩИНИ Гарно дивитись на японку і пригадувати рідний край. Коли набігає інша хвиля й хмаркою пробігає душу – тоді я кажу: […]...
15. “Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...
16. “Ой, що то в полі за димове?..” Ой, що то в полі за димове? Чи то вірли крильцями б’ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум […]...
17. “Над світом темна ніч, важкий тягар пітьми…” Над світом темна ніч, важкий тягар пітьми, Несила вже назвать у мороці бридкому Ані життя життям, ані людей людьми, – […]...
18. НА ХУТОРІ НАДІЯ Не вірили, сміялися, глумилися: – Ото придумав: серед степу – гай! А він мовчав. Саджав собі – і край. І […]...
19. “Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі…” Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі. Вони простять усе, а спотикнешся – ні. Вони такі свої. Вони такі […]...
20. ОСІНЬ Така самотність у білій пустелі постелі, де понад нами стелою стеляться міражі. Господи, які в тебе очі стали пастельні і […]...
21. ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...
22. “Церква святої Ірини…” Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим […]...
23. НІЧНИЙ ГІСТЬ На змореній, незатишній планеті, В казармі серед смороду й хропіння, Мене відвідало нічне видіння – Вусатий горець в маршальськім кашкеті. […]...
24. НІЧНИЙ ГІСТЬ На змореній, незатишній планеті, В казармі серед смороду й хропіння, Мене відвідало нічне видіння – Вусатий горець в маршальськім кашкеті. […]...
25. СОРОКА Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає; Ждала дівка козаченька, Котрого кохає. Ждала, ждала, виглядала, Миленький не їде, – Мабуть, тоді […]...
26. ШЛЯХ СУМЛІННЯ Моя душа – це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І […]...
27. От Патерика, глава XIII Два брата в пустынЂ єдиной пребываху И по ХристЂ ся много оба подвизаху, Но єдин подвижен бысть множайшими труди, Другій […]...
28. ЦЕНТР РОДОВОДУ Стою я в центрі свого родоводу. О ні, не центр я. Це всевладний час, допоки світ в очах моїх не […]...
29. ДО ЯЗИКОВА Язиков, хто подарував тобі талан твій заповзялий? Ти, мов дитя, в чаду забав, де зайвий дух і силу взяв, і […]...
30. ЩИРІСТЬ Понад щирість людську, понад слово правдиве Ані радості в мене, ні щастя нема. Що було б, якби з нами лукавила […]...
31. ГОЛУБА Голубіє мій не згублений мотив, Душу чулу об голубивши глибинно. Я колись понад Голубою летів. Нині ж маю тільки згадку […]...
32. РАННЄ ЛІТО Tвоє літо починається рано, з’являється, як гук, що несеться з усіх боків, підкоряє собі тендітність зелені, розбиває скло святинь акваріїв, […]...
33. МІЙ СУСІД-ВЕТЕРАН Красиво вік свій він прожив, Літам похилим не піддався: Дітей, онуків одружив І навіть правнуків діждався. Закоханий в земні труди, […]...
34. “ТАК ДИВНО В СОСНАХ ВІТЕР КОЛОБРОДИВ…” Так дивно в соснах вітер колобродив, Вишумлювало ніжно так зело, І я збагнув, що в світ оцей приходив, Коли мене […]...
35. “Знову степ встає із глибини…” Знову степ встає із глибини, Із душі, з очей, з моєї мови. Ось дожив уже до сивини, А не знаю […]...
36. “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
37. “Не моя вина…” Не моя вина. А моя біда, Що літа спливли, Як вода. Не о тій порі І не в тім саду […]...
38. ОСТАННІЙ ПОРТРЕТ МАТЕРІ Там у вікні, заклятім світлом місячним, Застиг, як на іконі, образ матері, Живим застиг в моїх очах і пам’яті, Востаннє […]...
39. Не жди доплат за праведнi труди Не жди доплат за праведнi труди, Бо грошi у духовнiм сенсi – смiття! Нiкому зла нiколи не роби – Все […]...
40. ЕПІЛОГ …Та стали хуртовини наступати, Та стали вдовиченків побивати: Що перва хуртовина Дома попалила, А друга хуртовина Скотину поморила, А третя […]...