Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ОБ’ЄМНЕ БАЧЕННЯ

Осінній вечір. Синьо-синьо.
Оцей пейзаж, оці хмарини…
І не збагнеш одразу, де ти.
Який тут вік?
Яка планета?
Цього не бачив я ніколи:
чужі горби, каміння голе.
Клубоче даль правічним димом.
Звідкіль воно, такеє диво?
Чи пам’ять предка розбудили
мої тремкі, чутливі гени –
і це земля, ще неостигла,
крізь ери дивиться на мене…
Чи, може, чую клич нащадка,
який несе космічні лати
і все спочатку, все спочатку
у мене хоче розпитати…
А я в розлуці із землею
лечу між зорями нічними
і подивляюся на неї
його відважними очима.
І справді це переді мною –
чужий пейзаж, чужа планета.
Сповиті очі далиною,
і не збагнеш одразу, де ти.
Осінній вечір,
синьо-синьо…
Ти бачиш, сину,
чуєш, сину?


ОБ’ЄМНЕ БАЧЕННЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО