КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО

Задоволений життям,
я щойно сміявся,
радів, як дитина.
Та пронизав мене смертельний холод.

Саме тепер,
коли я хмелем повітря впиваюсь, –
десь на землі
вбивають
невинну жертву.

Жертву невинну
ховають.

Саме тепер,
коли я задумався
над змістом життя, –
підлого вбивцю
наздогнала
куля розплати.

Підлого вбивцю
ховають.

Жертву і вбивцю,
вбивцю і жертву –
в одну землю
(іншої немає) –
ховають,
ховають,
ховають…
Жертву і вбивцю,
вбивцю і жертву.

Саме тепер,
коли я хмелем повітря впиваюсь, –
хиляться тужно
червоні знамена…
Брата по той бік земної кулі
стріла отруйна свинцева куля,
що призначалась,
можливо,
для мене…

В землю ховають
незнаного брата.

Вбивцю пронизує
куля розплати.

Вбивцю
земля
не приймає.

КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ