Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







САМ ЗА ДЕРЕВОМ

З-за дерева узнаю, що я вже не я,
а дощ за деревом.
Тепер мої вівці пасуться без мене.
А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,
щоб про мене люди знали тепер – коли я е дощ?
Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся
вплітає соняшники,
бо тільки тоді люди і знають, що то йде дощ.
А як же мені бути, коли я стою за деревом,
чим тепер мені виявляти людям свою людську суть,
хоч і суть дощу я вже вмію
виявляти довгим волоссям?
Невже тепер я уже не я, коли я є дощ?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


САМ ЗА ДЕРЕВОМ - ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ