Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“В океані повітря, що хлюпа на долах земних…”

В океані повітря, що хлюпа на долах земних,
що безкрає сьогодні і завтра пребуде безкрає, –
приміські електрички, достоту підводні човни,
від причалів столичних в осінню плавбу вирушають.

В океані повітря вони припадають на дно,
де між рифів зубчастих, що, може дібровами звуться,
вже опалого листя проллялось додолу вино,
ізумрудне – з вишень, а з тополь і осик – світло-русе.

Пропливають вони між птахів, що у вирій летять,
між дівчат, що до вирію теж полетіти б хотіли,
між комбайнів, що в полі, неначе релікти стоять,
мов релікти, що вірієм навіть ніколи не снили…

В перископах у них – гайвороння крилата орда,
і базар її східний – високий, летючий:
заштормить, мабуть, скоро повітря, неначе вода,
і на гребенях бурі гойднуться нетонучі тучі…

В перископах у них – понад траурних крепом ріллі,
над багряною биндою вчора ще синього гаю –
кабалістика зрима вкраїнських сумних журавлів,
що неначе летять – і неначе додому вертають…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“В океані повітря, що хлюпа на долах земних…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН