ЛІС

Related posts:

1. “Осінні хмари, вітри осінні…” Осінні хмари, вітри осінні. Лежу край лугу на свіжім сіні І лину поглядом сумовито За сивий обрій, де зникло літо. […]...
2. “Є різні ватри. Є ватрИ…” Є різні ватри. Є ватрИ, що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами на голому джубрі гори, горять […]...
3. “Із ким такого не було…” Із ким такого не було, У кого не траплялось? Кому стебло чи джерело Ріднею не здавалось? Є час такий і […]...
4. “Дорога в стежку перейшла…” Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави […]...
5. ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя І я дивлюсь на вижовклі листки, Що і черленним дивом налилися, І марнозлотицею […]...
6. ПІЗНЯ ОСІНЬ Поля обвітрені і голі, Над ними – хмари і граки. Під вітром хиляться тополі, Останні гублячи листки. Вночі бере мороз […]...
7. ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...
8. Свободно шея поднята Свободно шея поднята, Как молодой побег. Кто скажет имя, кто – лета, Кто край ее, кто – век? Извилина неярких […]...
9. ВИНОГРАДНІ ГРОНА Немов налиту чашу золоту Пригублюєш і п’єш солодке диво. Звисають пишні грона над п’ястук, Мережані листки відгортуєш хапливо… Як виноградний […]...
10. XLVIII. “Зостались…” Зостались лиш твої уста, на яких вмерти, немов розп’ятому, як на м’якому й теплому хресті!...
11. У синім безгомінні У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному […]...
12. АНТОНИЧ й тобі дадуть горіх маленький, і той – розколеш – пустка в ньому, а з тої пустки по одному ідуть […]...
13. ГІРСЬКИЙ ЕТЮД Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безпліддю гір. Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір. І хазяйська дочка-мадярка Виносить мені […]...
14. ОСІННЯ СИМФОНІЯ Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А […]...
15. “Село моє – палали грядки маками…” Село моє – палали грядки маками, Старі спирались вишні на плоти, Де ми пересміялись, переплакали І виросли – назавжди відпливли. […]...
16. ПРОЩАННЯ Твоя рука привітно і тривожно Метнулася з вагонного вікна. Не можна крикнуть і почуть не можна Що на прощання змовила […]...
17. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто гречності і сентиментів, в якому хтось за курку […]...
18. ДУБОК Чи лютим вихором нічним, чи ласим пальчиком липким – був зірваний і став нічим дубок маленький, три листки. Він сохнув, […]...
19. “Поїдем, поїдемо, брате, до Львова…” Поїдем, поїдемо, брате, до Львова Послухати музику рідного слова. Там приязно стріне говірка Франкова На вулиці Гонти, Івана Підкови… В […]...
20. Постскриптум А що? – як раптом над рікою до тебе скрипка прилетить, але, не впізнана рукою, вона зіщулиться-і вмить у ній […]...
21. “За городами став у густім комиші…” За городами став у густім комиші, Серед яблунь і вишень біліє хатина. Все знайоме і рідне до болю в душі: […]...
22. ЧЕРЕЗ ЛІС З оленкою в руці сидів я на узліссі: метелики цвіли, снувала мурашва, світилася трава, і промені навскісні, лунаючи, ішли крізь […]...
23. “Злотний порох над майданом…” Злотний порох над майданом. Густо-густо бубон грима, І тріпочеться сопілка. Юнаки з дівочим станом, З бурштиновими очима Не цілуйте ви […]...
24. ІНІЙ За білим маревом жагучий скрип возів – Іржаві відгуки тернового терпіння… А тут на травах, на гнучкій лозі, Розлила осінь […]...
25. СТАРІ ЛИСТИ Старі листи – як вигасла зола, Не жди від них ні світла, ні тепла. Перегоріла, перетліла ватра, І ворушити попелу […]...
26. “Тихенько відійди…” Тихенько відійди, відколивайсь, як звук, – холодний блиск води уже торкнувся рук. Це осінь почина дочасно брати квит – її […]...
27. Ребенок учится ходить Ребенок учится ходить, Ему нужна рука. Ребенок учится писать, Рука ему нужна. Бегут минуты и часы, Мы стрелки подведем. И […]...
28. СЕРПЕНЬ. ДНІСТЕР …і врешті ми спинилися. Ріка текла внизу, одвічна і невпинна, а ми, мов на краю материка, де притча лопушана і […]...
29. ВЕЧОРОВА СТЕЖКА Мені ще світить мамине лице, та вже у білій хаті вечоріє. Щемливо пахнуть сивим чебрецем засмучені осінні вітровії. Веде мене […]...
30. “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
31. Не забывайте добрые слова Не забывайте добрые слова И добрые дела, Не засыпайте хламом, Иначе будет вам обманом Предсказанная временем судьба. 1984 – 1987...
32. “Не раз ми ходили в дорогу…” Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу – Правдивої цілі […]...
33. ЗЯТЬ Війна кінчилась. Значить, маєм право Знять із вікна затемнення, Привчать Себе при гулі самольота – браво Держати голову, рівнятися направо, […]...
34. НОСТАЛЬГІЯ Душа торкнулася душі І забриніла. Мов під смичком туга струна, Здригнулось тіло. Живе у голосі душа – Колючий дотик. Неначе […]...
35. ОЧІКУВАННЯ Знову марчіє трава, всюди присутність утрати: час нерозталим словам з листям – назад прилітати. Затінок власних дерев вічно з собою […]...
36. КАРПАТСЬКІ ВЕЧОРИ Розкошують вечори в Карпатах В літню пору, мов дівочий гріх: Бродять в зворах тіні волохаті, Потайки лякаючи усіх; Туманцем вкриваються […]...
37. ДОВГА ПОЕМА З тобою ніжно ляже тиша ночі, корінням в серце заридають трави, і каменем дозріє чаша днів. Тоді: зірвеш листки холодних […]...
38. 2. З’ява друга: “Розп’яття” Ловити рибку, грати в скрипку, шукати литку і спожитку, вдавати, начебто не видко, як все натягнуто, мов нитка. Як напливає […]...
39. ЩЕ ОДНА ОСІНЬ Тяглось на тумани та не відлетіліло віяло злагодою і раєм вітряне золото миготіло вуличка похитувала трамваєм. Равлики хмиз запасали бо […]...
40. ОСІНЬ Жовтими думками пахне осінь, як листки, летять з дерев пісні: йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі, жовті спомини […]...