Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДУБОК

Чи лютим вихором нічним,
чи ласим пальчиком липким –
був зірваний
і став нічим
дубок маленький,
три листки.
Він сохнув,
танув на очах.
Він жовтим жолудем кричав.
…Я посадив його в траві,
зігрів листки напівживі.
Я за дубком уболівав,
його росою поливав.
Дубочок ріс,
міцнів щомить.
Він прагнув жить,
він прагнув жить.
Мов до життя хисткий місток –
пустив
четвертий він листок.
Пустив гінку зелену віть,
і вдруге
став дубочок жить…
Він ріс.
Він листом шелестів
і стиглим жолудем хрустів.
…А восени
поміж дубів
дубочок
першим пожовтів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


ДУБОК - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО