“За городами став у густім комиші…”

За городами став у густім комиші,
Серед яблунь і вишень біліє хатина.
Все знайоме і рідне до болю в душі:
І криниця в саду, і червона калина.

Ту калину давно посадили батьки
І криницю в саду по собі залишили.
На старім кладовищі осінні листки
Сумно ронять дерева на їхні могили.

А від ставу дівчатко біжить по межі,
І стоїть на порозі усміхнена мати.
У хатину вселилися люди чужі,
Я подався у світ щастя-долі шукати.

Ні, немає за що докоряти судьбі,
Є у мене і дім, і сини, і дружина.
Але гляну у вікна оці голубі –
І підступить до серця вина безневинна.

От немовби трудами наповнені дні,
От здається, що маю омріяне щастя,
Але отчі краї іще сняться мені,
А онукам вони, певне, вже не присняться.

Через те мені сад цей такий дорогий,
І криниця, і став, і білява хатина,
І пронизливо-щемна, як докір гіркий,
На осінньому вітрі червона калина.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Став під вечір я тихий як став…” Став під вечір я тихий як став… Став для мене все вищим, все вищим Той балкон, під яким я стояв. […]...

“Я так тебе люблю, що став любистком…” Я так тебе люблю, що став любистком, Любистком, любином, любачем… Калина гроно прихилила близько, І зір мій кожна ягідка пече. […]...

СОНЯЧНИЙ СТАВ Став – як рибина В сонячній музиці, В сонячній музиці Сонячних верб. Б’ється, тріпочеться, Мліє у ліліях, Грає у виблисках […]...

“Я вразливішим став – не інакше…” Я вразливішим став – не інакше. Не вернути безжурних років. З кожним разом, прощаючись, важче Залишати стареньких батьків. Очі їхні […]...

КРАСА Облуплена, обідрана хатина, Бліда і некрасива в ній дівчина… Не хочу поглядом дивитись безнадійним – Краси чуттям шукаю невпокійним. А […]...

ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...

“Ще став закований в льодах…” Ще став закований в льодах, Та з-під важких заторів Зеленопінява вода Клекоче між бетонів. Тим шумом збуджена верба Проглянула у […]...

ФІОЛЕТОВЕ ЧОРНИЛО Я фіолетовим чорнилом найперше слово написав. А слово те таке просте, найперше слово між словами: мама. Я перше слово написав […]...

СТАВ ДНІПРО! Став Дніпрою. Зомліли в сумі Сніжно-білі явори. Я один стою в задумі Край гори. Сила велетня закута. Груди вкрив холодний […]...

“Так знай, що став я Місяцем твоїм…” Так знай, що став я Місяцем твоїм, так знай, що я не сходжу із орбіти з пори, що згасла у […]...

“От високо став місяць у небі…” От високо став місяць у небі, І на озері, де глибина, Десь береться за лебедем лебідь, Мов виносить їх сніжних […]...

У КУМАНІВЦЯХ Приїду, квіти покладу На мамину могилу, Постою в батьковім саду, Зайду в осиротілу Хатину з вікнами на став, Уп’юся самотою […]...

РІДНА МОВА Рідна мова, рідна мова! Мов замер без тебе я! Тільки вчую: рідне слово Обізавалось, мов сім’я; Обізвався батько рідний. Що […]...

ТУГА Не чути зозуль, нема й солов’я, Якими дзвеніла юність моя. Ні дуба, ні клена… Лише землі Вклоняються лячно вбогі паплі: […]...

“Дощик шумить…” Дощик шумить, Шепчуться віти. Хочеться жить, Жить і любити. Душу п’янить Повіви м’яти. Світ би обнять, Розцілувати. Рідне мені Все […]...

“Біль нічний в мені все множиться…” Біль нічний в мені все множиться, Тінь блукає по виду. ой, чогось мені не можеться Серед ночі у саду… Люди […]...

Пливе туман Усе, що посіяв всесвіт на радість мені для мене, Проснулося на світанні, співає, цвіте, шумить. Така ж, як століття тому, […]...

ЧИСТА КРИНИЦЯ Довго шукаю – вірю – знайду, Там, де стоять на сторожі тополі Чисту криницю у чистому полі, Чисту криницю у […]...

“Переселилась у міста…” Переселилась у міста Народу половина, А в полі хиляться жита, Цвіте в лугах калина. І дві руки, як дві сестри, […]...

БІЛІ КАШТАНИ Білі каштани, світлі вогні, Де б не бував я – любі мені. Київські ночі, зустрічі в саду – В серці, […]...

ВІР, МОЯ ХОРОШАЯ Вітер нашу яблуньку, що в саду, розчах. Сум в листі твоєму, і печаль в очах. Вір, моя хорошая, в щастя […]...

ДІАГНОЗ ОФЕЛІЇ обліт завершених птахів на полі батька або духа червона сонця потерюха згортається в несупокій на горло саду покарай на тінь […]...

ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В […]...

“Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...

ТАЄМНИЦЯ ВОДИ Я ішов стежиною у полі. Сонечко пекло несамовито. Ну а поле рівне, як стільниця, ні ярка ніде, ані струмочка. Я […]...

ПРО ПІВНЯ Хоч півень п’є воду холодну, Але як вогонь палає: У півня червона корона І борода червона; У півня червоні очі […]...

“Коли на долоню наклоню чоло…” Коли на долоню наклоню чоло, То все привиджається рідне село. І стежечка кожда і кождий куточок, Хатинка старенька і темний […]...

НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...

СТАВ У люстрі вод любуючись на вроду, Сплітають верби тінявий намет, І шепче казку сонний очерет, Зайшовши плавом із мілкого броду. […]...

ЯК МИКИТА СТАВ БОКСЕРОМ Прийшов наказ директору м’ясокомбинату: “Ви повинні спортроботу ширше розгортати. Щоб в цій справі подолати давне відставання, Найсильнішого боксера вишліть на […]...

“Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...

В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА Ой в ніч на Івана та й на Купала Красна дівчина долю шукала, Ту, що їй мама В колисочку клала. […]...

ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...

НАД КРИНИЦЕЮ В ЛЮЦОМУ ЛІСІ Зелені дерева, розповісте мені Про те, що криниця забуде, Про те, як виходили з вічної темені Нерозстріляні люди? – По-ховав! […]...

МОЯ УКРАЇНА Борисові Олійнику Малинові дзвони на лаврській горі, Церков позолочені бані. І вічністю світиться небо в Дніпрі, І далі синіють рахманні. […]...

ПОЛИН В лугах пишається калина, Біжить по каменю вода. За руку мати молода Веде у світ малого сина. Щебече, мов пташа, […]...

БУЛО, БУЛО “…червоні барони” Л. Кучма …У мене сад, ще й з пасікою сад, У мене став – зітхають, що краса… Я […]...

СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...

“Був я вітром, був я лютим, був я нордом…” Був я вітром, був я лютим, був я нордом. Став я ніжним, став я птахом і крилом. А якось мені […]...

Сестрі Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: “Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: […]...

Related posts: