ФІОЛЕТОВЕ ЧОРНИЛО

Я фіолетовим чорнилом
найперше слово написав.
А слово те
таке просте,
найперше слово
між словами:
мама.

Я перше слово написав –
і засвітились небеса.
І фіолетово заграли
ранкові сутінки в саду.
Я в сад запрошений іду,
а там калина,
там калина
у фіолетових коралях,
у фіолетових перлинах
чекає маму молоду.

Я фіолетовим чорнилом
життя писав –
за словом слово.
У тім чорнилі
не остигла
співуча кров моєї мови.
Те фіолетове чорнило
мені душі не зачорнило.
У тім чорнилі –
сутінь саду
і чиста правда.
Тільки правда.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

КРИК ЧАЙКИ Казала хвилям: – Заберіть мене в море! – Не зрозуміли Моєї мови. А чайка кричала. Казала: – У мене очі, […]...

КАЛИНА Калина похилилась вниз, мов ягода росте червоне слово. Весні окриленій молись, карбуй на камні пісню калинову! Та промінь сонця, мов […]...

РІДНА МОВА М о в о р і д н а! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка […]...

ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...

ДІЄ СЛОВО! Бистрі очі, вмілі руки, рухи точні, як слова. Вияв радості і муки – слова, мови плоть жива. Де леміш і […]...

ТАЙНА ВЕЧЕРЯ “…Ось хліб і вино. Споживайте – це тіло моє. Прийміть і пийте – це кров моя”. (Євхаристія) “Сідайте, браття, мирно […]...

ВІДПОВІДЬ АНОНІМУ Відкрийся, таємничий аноніме, відкинь забрало куцого листа! Хай кривляться крикливо, а не німо чорнилом запечатані вуста. Топчу ногами тінь твою […]...

“Не пишні словечка фальшиві…” Не пишні словечка фальшиві, а правда потрібна мені. Колись я з мішечком на шиї шукав колоски у стерні. Навчила мене […]...

ПАМ’ЯТЬ ЗЕМЛІ Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній […]...

“За городами став у густім комиші…” За городами став у густім комиші, Серед яблунь і вишень біліє хатина. Все знайоме і рідне до болю в душі: […]...

КУХЛИК Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. Попросив він: – Покажіть кухлик той, […]...

ЧУДО Та звідки ж воно, оце слово, ніколи, здається, не чуте? Ну просто не слово, а чудо – та звідки ж […]...

БАТЬКІВЩИНА Жовті косатні цвітуть на мокрих луках, як за днів дитинства, в кучерявій млі. Вилітають ластівками стріли з лука, білі стріли […]...

ОСІННЯ СИМФОНІЯ Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А […]...

СЛОВО В оный день, когда над миром новым Бог склонял лицо свое, тогда Солнце останавливали словом, Словом разрушали города. И орел […]...

У ЛІСОВОМУ КАБІНЕТІ В кабінеті лісовому, На кленовому пеньку, Після зливи, після грому Риму я кував дзвінку. На всі боки – вікна, двері! […]...

МІЙ ГЛИБИННИЙ РАЙОН Мій глибинний район запізнився на обжинки під небом гнучким. Обгинають його залізниці, обминають великі річки. Тут ні плеса, ні горді […]...

“Переселилась у міста…” Переселилась у міста Народу половина, А в полі хиляться жита, Цвіте в лугах калина. І дві руки, як дві сестри, […]...

ПРАПОРОНОСЦЯМ В тих, що прапор несуть – в тих і цілять найперше, Прапор правди нести – то найважча із доль, Де […]...

ПОСВЯЧЕННЯ У СЛОВО Нам треба голосу Тараса. П. Тичина Батьку наш Тарасе, громе піднебесний, ти навчи гриміти, грозами цвісти! Грізне твоє слово блиском-перевеслом, […]...

“Перегорю…” Перегорю, Переболю. Усі недуги пересилю. І кров’ю окроплю свої надії перестиглі. На крем’яний Чумацький Шлях по сіль розвіяну полину. Збагну, […]...

ШУКАЧАМ ЩАСТЯ Ви, що шукаєте щастя І ви, що вбачаєте у ньому привид. Справа в тому, що вам важко розібраться І тому […]...

ПІД МАДЖЕНТОВ Гей, у полі, у полі, Там літають соколи. Летя, літають, сумненько гукають, Аж мене серце болить. Ой серденько, серденько, Чого […]...

РЯДОК ЗАПОВІТУ Болить мене слово, пече під грудьми. Я словом ніколи не грався. У полум’ї думи зринає з пітьми суворе обличчя Тараса. […]...

“Відмикаю світанок скрипичним ключем…” Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день – як нотну сторінку вічності. Що сьогодні? […]...

ВЕСНА В ТЕХНІКУМІ У весни така уже тематика, Що дівчатам просто залюбки Готувать екзамен з математики В тім саду, де вчать і юнаки. […]...

“Мови данина… Дивом…” Мови данина… Дивом Нотую у тон: О – соло гожо-голосо. Е – Лель, леле. А – Вада, гадав… У – […]...

“Прийде пора – і я цей світ покину…” Прийде пора – і я цей світ покину, Нащадкам залишу як заповіт Думками обіймати цілий світ І над усе любити […]...

ІІІ Анданте. Маєстатичні сатурналії Перший голос Другий голос Третій голос Четвертий голос А тепер – тільки сад, як непам’ять, у всесвітньому домі твоїм. Сад […]...

“Коли мене на цій землі не стане…” Коли мене на цій землі не стане – не зміниться нічого в часолеті, лиш тільки ще одна болюча рана травою […]...

Зі збірки “ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ” MODE MORTE IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, я маю досить, досить сили, щоб не боятись навіть і […]...

ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...

Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна […]...

Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...

МУЧЕНИК НАУКИ Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. – Що з тобою, мій синочку? – […]...

“Цвітуть на білому хати…” Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі […]...

КОРІННЯ СЕРЦЯ Коли остання мить проб’є, коли в зіниці вічна ніч нахлине, – ви серце зболено моє посійте в землю під кущем […]...

РIДНА МОВА Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту […]...

ТЕЛЕГРАМА ВІД МАМИ На іменини, пам’ятного дня, коли вляглась нарешті метушня, – прилинула до мене телеграма, а в ній одне-одненьке слово: мама. Сиділа […]...

НАД ПОВІСТЮ “ЗАХАР БЕРКУТ” Пахучий мед із голубих долин Франкової нев’янучої мови, На ароматах золотих пилин Настояно той чар живого слова. Яріє на тухольському […]...

Related posts: