Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Хваливсь один пристаркуватий тип…”

Хваливсь один пристаркуватий тип,
Що він зберіг здоров’я – душу й тіло,
Що обдурити вміє навіть грип…
І як то можна жить, щоб серце не боліло?

Живе собі на світі чоловік,
Щоб тільки лихо-тихо, любо-мило.
Не відстаючий, не передовик…
І як то можна жити, щоб серце не боліло?

Уподобав собі манюній “трон”,
Ніколи не гукав: “Суддю – на мило!” –
Сюди й туди одвішує поклон…
І як то можна жить, щоб серце не боліло?

Не вірує в любов його нутро,
Та обросло пушком достатку рило.
Він, богобоязливий, п’є ситро…
І як то можна жить, щоб серце не боліло?

І отчий край для нього – тринь-трава,
Й судьба Ангол, Іспаній чи Болівій…
Але ж повстануть присудом слова:
І як то можна жить, щоб серце не боліло?

Фактично він давно уже помер,
Хоча під небом ходить, здоровило,
Ростуть волосся й нігті ще й тепер…
І як то можна жить, щоб серце не боліло?

О як шалено крутиться Земля!
І сходить сонце – криця на точило.
І чоловік фіранку відтуля…
Живе…
Між нас живе?
Як серце заболіло…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“Хваливсь один пристаркуватий тип…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР