Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






АНТОНИЧ

й тобі дадуть горіх маленький,
і той – розколеш – пустка в ньому,
а з тої пустки по одному
ідуть і йдуть печальні лемки.
І знаєш: лиш тобі спинити,
але хіба від того ліпше? –
вже на долоні не вмістити
чоренних лемків із горішка.
Ну що ж? – ти здійсниш нині диво:
сухий горіх зазеленіє:
з білесенької середини
враз повиходять лемки білі.
Ти станеш збоку – й, наче в мевах,
вздриш, як вони десь там, в долині,
зі слів, немов із вух коневих,
виходять, юні і вродливі…
А в північ копитату й вічну –
за той малий горіх зелений
твої всі роки, як червінці,
змахнуть до чорної кишені.

5-13 жовтня 1984

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

АНТОНИЧ - МАЛКОВИЧ ІВАН