“Ввійди до церкви. Ріжноколірово…”
Ввійди до церкви. Ріжноколірово
Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі.
Стань – наче в райдузі, і жди, мов наречений,
Котра хвилина – брама.
А, пізнавши,- йди
В відчиненість Відвічного й Нового.
То – нагорода днів твоїх. То – дар найвищий.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- “Не любити тебе – не можна…” Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в […]...
- “На майдані коло церкви…” На майдані коло церкви революція іде. – Хай чабан! – усі гукнули, – за отамана буде. Прощавайте, ждіте волі, – […]...
- “Коли моя мати заходить до церкви…” Коли моя мати заходить до церкви, вона нікого не помічає, доки іде на своє місце. Вона зупиняється маленькою дівчинкою, майже […]...
- О убогом и богатом, молящимся в церкви Два внійдоста во церков, но не єдинако: Ов простЂ имать к Богу сердце, ов опако. ПростЂ к Христу ум вперен […]...
- Хвилина Хвилина – що робити з нею?! На те вона і є хвилина. Спливе і стане нічиєю, Немов на обрії хмарина. […]...
- ПАРИЖ Ти – Салямбо з волоссям фіолетним Весняних ночей, – незбагненна врода, Комета золота і перелітна. Ах, я вінчалась у твоїх […]...
- На образ всЂх преподобніх печерских, вколо с[вятаго] креста написанных на стинЂ в церкви Честнаго креста Над ближнею пещерою Єгда Господь наш распят на ГолгоθЂ бяше, Тогда мало при крестЂ єго кто стояше, Точію з Іоаном […]...
- ГЕОЛОГІЯ Ю. Р. Із книжки грубої, в твердих палітурках, З гірських пластів, за вікнами вагону, Пливе на нас симфонія п’янка Відвічного, […]...
- КЛИЧУ Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні бичовані батогами, злітають пісні. Це тобі я складаю […]...
- “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
- ЖИТТЯ /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив […]...
- ВТЕЧА Коли куштують лиси виноград І вже забита біла антилопа, Спиню мисливство і втечу назад В мою самотню хижу мізантропа. Та […]...
- “Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі…” Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі, і одспівані, наче далекі пташині пісні, твої губи невмілі, а нині такі вже […]...
- Чомусь так мало виражені в слові Чомусь так мало виражені в слові Миттєвості, в яких життєва суть: Коли душа співає гімн любові, І пристрастей завершується путь. […]...
- МОЯ ІТАКА Холонуть попелом іскри скронь, зіниці меркнуть і пісня. Хмарини ж ласку твоїх долонь з блакиті пам’яті виснять. Пливти нелегко з […]...
- “Чому гортаєш сум, неначе книжку…” Чому гортаєш сум, неначе книжку, І дивишся у даль, котра німа? Бо вже літає гайворонням низько Й хурделицею стелиться зима? […]...
- (ЗАБУТТЯ) Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо зайти через браму. Є міста, до яких неможливо зайти. […]...
- ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
- ДЕКАДАНС 1. Осінь, наче в’юнка кокетка з далеких днів, що в протертім портреті предка, на чарки дні бачить очі палкі, протлілі, […]...
- АРКТИКА Комети, що цвітуть хвостами, наче пави, червоні шиби моря в олив’яних рамах, де скелі льодові під снігом кучерявим розсунулись поволі, […]...
- СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ (З Лівіу Даміана) Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і […]...
- П. В. ОДАРЧЕНКОВІ У Вас і прізвище, нівроку, наче дар – О, дарче! – перш звучить мені у ньому, І тільки згодом згадую […]...
- ЗДРАСТЄ, МАМА РОДНАЯ! Син поїхав з дому та й прожив у місті Більше як півроку, днів, напевне, з двісті, Він в село вертається, […]...
- “Листопад, мов квіт, мені запах…” Яблука доспіли, яблука червоні! Максим Рильський Листопад, мов квіт, мені запах, Хоч цвітіння, видиться, позаду. Дня нового піднімаю ляду: Радістю […]...
- МЕЖІ Зіпнувсь на пагорб – крутогляд широколано простелявся, і жайвір літо звістував – на мідяну струну низався. Рука спроквола тінь несла, […]...
- “Україно, мій рідний краю…” Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! Чи дійду до твого розмаю? Чи побачу Славуту знов? Чи вернуся з […]...
- ДО РИГИ Із твого чуба – волосинка я, В очах твоїх – одна сльозинка я, Твоїх шовків – єдина нитка я. Ти […]...
- “Тугий налив біліючого тіла…” Тугий налив біліючого тіла… Мов пелюстки, так одіж облетіла. Оголена вже вся, немов перлина, – То диво з див, жива […]...
- РУШНИК Було це наче в давнину – Любив я дівчину одну. Стрічали з нею весен цвіт, Весь світ співав біля воріт, […]...
- “Поки ніч промине у краплях…” Поки ніч промине у краплях, ти до ранку забудеш мене. Але довго потому в часі дощ на шибах листи писатиме. […]...
- МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...
- ДІАЛОГ ЗНИЗУ 1 Я пишу, щоб Ти прийшов до мене стежкою рядків, бо я тебе не знаю. Але Ти повинен існувати, бо […]...
- “Усе пізнавши й переживши…” Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, […]...
- “Коли до губ твоїх лишається півподиху” Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]...
- ДУМКА (На смерть Трохима Зіньківського) О, бідний, бідний краю мій! Як мало маєш ти надій; Але й вони одна по одній […]...
- “Блажен, хто оддалік від гомінких турбот…” Блажен, хто оддалік від гомінких турбот… Горацій Блажен, хто оддалік від гомінких турбот не дбає про свій пай, кладе цілушку […]...
- Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...
- 7. БАЙДАРИ Дорога довга. Чагарi, долини, На небi палкому нiде нi хмари. Ми їдемо, спочинку нi хвилини. Коли зненацька чую: “Ось Байдари!” […]...
- ОСЬ ІДУ ПО РЕЙЦІ Ось іду по рейці і хитаюсь, Чи дійду до краю, чи впаду, Ліс ліворуч, мов зелений заєць, Задивився на мою […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]...