Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Блажен, хто оддалік від гомінких турбот…”

Блажен, хто оддалік від гомінких турбот…
Горацій

Блажен, хто оддалік від гомінких турбот
не дбає про свій пай, кладе цілушку в рот
і думає про мить прожиту, пам’ятку,
що в солі солод є, а мед – у гірчаку.
Блажен, хто береже розважливі слова,
і радістю журбу іржаву сповива,
і, випивши вина прозорого ковток,
бере у праву руч, мов берло, колосок.
Блажен, хто чує рух і в колуванні днів
на забува про час, про обшири земні
і бачить поза всім безмежну широчінь
і що минуща плоть безслідна, наче й тінь.
Блажен, хто з дня у день весь многотрудний вік
не випускає з рук чепіг, а у засік
по зернятку збира, щоб лан не здичавів,
щоб марним не було це колування днів.
Блажен, хто слово “хліб”, як “доля”, вимовля,
ласкавіє до тих запліднена земля:
то луг пласта до ніг, то пагорб підійма,
то, розступившись враз, углубину прийма.


“Блажен, хто оддалік від гомінких турбот…” - МОВЧАН ПАВЛО